Причини, умови, хід і обставини міграцій ногайців до Північного Причорномор’я упродовж XVIII ст. Форми залежності ногайських орд від Кримського ханства. Аналіз змісту трансформацій у традиційній економіці та соціальному ладі причорноморських ногайців.
Аннотация к работе
Ногайці були останніми номадами, що заселяли Північне Причорноморя напередодні української колонізації даного регіону і входження його в єдиний етнокультурний комплекс України. Вивчення історії тюркомовного населення Південної України, зокрема і ногайців, дозволяє краще зрозуміти особливості формування традиційної культури українців причорноморського регіону, виявляє місце тюркських чинників у розвитку українського державотворення та етноґенезі українців. В українській історичній науці вже набула усталених форм тенденція до комплексного вивчення окремих регіонів, помітно активізувалося дослідження і Південної України. Історія причорноморських ногайців не виокремилася в самодостатній предмет наукового дослідження, залишаючись на периферії таких тематичних комплексів, як “Колонізація степового порубіжжя Російської держави”, “Заселення Південної України”, “Росія у вирішенні Східного питання”, “Боротьба землеробських народів (українського, російського, польського) з кочівницькою, або турецько-татарською агресією” тощо. Цим дослідженням зясовано стан дослідження ногайської проблематики, включаючи історіографію питання, джерела, теоретичні аспекти сучасного кочівникознавства і ступінь їх апробації на матеріалі історії ногайців.Татіщева, котрі були російськими урядовцями і виконували службові обовязки в Астраханській губернії, на теренах якої ногайці утворилися як етнос і тривалий час перебували. Татіщева не було сумніву в тому, що ногайці “одвічно” жили у поволзьких степах і мігрували саме звідти до інших територій, зокрема до степового Причорноморя. У дослідженні “ногайської цивілізації” Дегурова (De Gouroff) (1816) вперше спеціально розглянуто ногайців, поселених російським урядом біля р. Смирнова історії Кримського ханства . дозволили виявити складний комплекс взаємин кримських татар і ногайців, висвітлити політичні умови міграцій останніх до Північного Причорноморя. Цей дослідник охарактеризував обставини утворення ногайської держави в степах Нижньої Волги під час розпаду Золотої Орди, висвітлив політичну організацію Ногайської Орди та її соціальну структуру, а також докладно проаналізував процес формування окремих ногайських орд в результаті розпаду Ногайської Орди у середині XVI ст. та дослідив хронологію і напрямки міграцій ногайців у другій половині XVI - першій половині XVII ct.Початковий етно-і політоґенез ногайців відбувався на Нижній Волзі; локальна група причорноморських ногайців сформувалася в результаті міграцій з Поволжя різних відґалужень ногайського народу протягом XVI-XVII ст. і окремих ногайських орд у XVIII ст. Встановлено, що стабілізація степового кордону в XVIII ст. призвела до суперечливих наслідків для причорноморських ногайців. Чітко визначений державний кордон виступив важливим фактором впливу на міграційні процеси, допускаючи рух кочовиків зі сходу на захід, проте не дозволяв зворотних міграцій. Завдяки стабілізації кордону скорочуються обсяг набігів на території землеробських народів та відповідно зростає питомої ваги землеробства у кочівницькому господарстві. Стабільний кордон дозволив ногайцям відновити повний цикл кочування, при цьому землеробство підпорядковується ритму кочової економіки.