Інноваційно-педагогічні технології у системі підготовки майбутніх учителів з безпеки життєдіяльності - Автореферат

Отже, актуальність роботи зумовлюється необхідністю забезпечення випереджувального характеру освіти з безпеки життєдіяльності; потребою у вдосконаленні навчальних програм; упровадженням курсу “Основи здоровя” у ЗОШ, що ставить нові вимоги до змісту професійної підготовки майбутніх учителів, яка на основі інтегрованого поєднання знань має спрямовуватися на формування в учнів життєвих (практичних) навичок; появою нових засобів навчання, які уможливлюють ефективне застосування ІПТ у системі підготовки студентів з безпеки життєдіяльності, що сприятиме реалізації поставлених перед шкільним предметом завдань. традиційними педагогічними технологіями у підготовці студентів з безпеки життєдіяльності, що базувалися на застосуванні технічних засобів навчання (ТЗН) і забезпечували розвязання окремих дидактичних завдань, та інноваційно-педагогічними технологіями, які ґрунтуються на поєднанні засобів вивчення реальних і змодельованих за допомогою компютерної техніки умов життєдіяльності (параметрів навколишнього середовища) та спрямовані на саморозвиток майбутнього вчителя, що зумовлено сучасними запитами практики у підготовці високопрофесійних педагогічних кадрів. Таким чином, забезпечення випереджувального характеру освіти з БЖ зумовлює необхідність розвязання таких проблем: поєднання теоретичної і практичної складової фахової підготовки з безпеки життєдіяльності випускників вищих педагогічних навчальних закладів; впровадження інноваційно-педагогічних технологій у систему підготовки студентів з безпеки життєдіяльності; розширення самостійної навчально-дослідної діяльності майбутніх учителів в умовах кредитно-модульної системи навчання; посилення професійно-прикладного характеру підготовки студентів до викладання ОБЖ. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що впровадження інноваційно-педагогічних технологій у систему підготовки майбутніх учителів з безпеки життєдіяльності сприятиме ефективному формуванню компонентів їх готовності до викладання ОБЖ у середній школі за таких умов: а) інтегративного підходу до вивчення курсу “Безпека життєдіяльності” і психолого-педагогічних дисциплін; б) переструктурування змісту навчального матеріалу з безпеки життєдіяльності для реалізації дослідницьких методів у процесі опанування його студентами; в) посилення професійно-прикладного характеру теоретичних знань студентів; г) активізації самостійної діяльності і залучення майбутніх учителів до наукової роботи; д) стандартизації контролю знань на основі застосування тестових завдань для підвищення ролі студентів на етапі оцінювання власних навчальних досягнень. На другому етапі (2003-2006 рр.): а) зясовано можливості шкільних дисциплін та інформаційно-комунікаційних технологій у формуванні культури безпеки учнів, визначалися напрями інтегративного підходу до вивчення студентами курсу “Безпека життєдіяльності” і психолого-педагогічних дисциплін; б) переструктуровано курс “Безпека життєдіяльності” і розроблено засади інноваційно-педагогічних технологій, які забезпечують формування компонентів готовності майбутніх учителів до викладання ОБЖ; в) виявлено умови ефективного функціонування технології лабораторного практикуму в системі підготовки студентів з безпеки життєдіяльності; г) визначено форми і методи навчання, здійснено добір комплексу засобів навчання; д) створено авторський дидактичний комплекс з безпеки життєдіяльності, розпочато формувальний етап експериментальної роботи.Тому в дослідженні прийнято за основу визначення безпеки життєдіяльності, яке наведено в “Основних засадах державної політики у сфері безпечної життєдіяльності населення до 2011 р.” і в Концепції освіти з напряму “Безпека життя і діяльності людини”, та враховано основні завдання БЖ, що повязані між собою (ідентифікація небезпек, захист від них і ліквідація наслідків). Такий підхід дає підстави розглядати безпеку життєдіяльності як науку про комфортну і безпечну взаємодію людини із середовищем, в якому вона перебуває; як інтегровану дисципліну гуманітарно-технічного спрямування, котра узагальнює відповідну науково-практичну діяльність, формує поняттєвий і методологічний апарат, необхідний для опанування студентами охорони праці в галузі, цивільної оборони і методики викладання безпеки життєдіяльності. Разом з тим, проблема підготовки студентів з безпеки життєдіяльності на сучасному етапі загострюється, що повязано з недоліками навчальних програм 1995-2002 р. (що призвело до надмірної теоретизації дисципліни), необхідністю формування в учнів життєвих навичок у звязку із запровадженням у ЗОШ інтегрованого курсу “Основи здоровя” (2005) і недостатнім рівнем готовності майбутніх учителів до викладання ОБЖ. У розділі визначено критерії і рівні сформованості компонентів готовності майбутніх учителів до викладання ОБЖ, результатами констатувального експерименту підтверджено недостатній рівень фахової підготовки вчителів і студентів з безпеки життєдіяльності, зокрема практичної її складової. У другому розділі - “Педагогічні технології у формуванні готовності студентів до виклад

Основний зміст дисертації