Інноваційно-інвестиційна діяльність та її регулювання в економіці України - Автореферат

Тільки та економіка, яка здатна до прискореного оновлення основних фондів, технологій, продукції, до ефективного підвищення швидкості дифузії новітніх досягнень науки і техніки досягає сьогодні перспективної конкурентоспроможності. Економічне зростання в українській економіці відбувається переважно на екстенсивній основі, про що свідчить технологічна частина тих інвестицій, які вкладаються в основний капітал, де переважає третій технологічний уклад (83 %), а четвертий складає лише 10 %. Недостатній ступінь розробки ряду теоретико-методологічних аспектів дослідження інноваційно-інвестиційної діяльності (відсутність у сучасній науці одностайності у визначенні основних категорій інноваційно-інвестиційної сфери, широке трактування понять, повязаних із цією сферою), невирішеність питання про характер поєднання ринкових механізмів з державними методами регулювання інноваційної діяльності, форм участі держави і бізнесу у фінансовому й інвестиційному забезпеченні інноваційного процесу, неоднозначність, а іноді і суперечливість підходів до обґрунтування методів регулювання інноваційної діяльності ускладнює можливість побудови ефективної національної інноваційної моделі. Конкретні наукові результати отримані на основі системного підходу до аналізу соціально-економічних явищ і процесів у національній економіці та використання таких методів: наукової абстракції - зясовуючи сутність інноваційно-інвестиційної діяльності; групування та класифікації - систематизуючи напрями та інструменти державного впливу на інноваційно-інвестиційну діяльність, а також створюючи нову класифікацію інновацій; кількісний та якісний аналіз - обґрунтовуючи особливості розвитку інноваційно-інвестиційної сфери в Україні; факторний аналіз - виявляючи впливові фактори мотивації економічних субєктів до інвестування та здійснення інновацій; анкетування - проводячи опитування субєктів підприємницької діяльності щодо їх мотивів до здійснення інвестиційної та інноваційної діяльності, виявляючи перешкоди та ризики у цій діяльності; варіаційну та описову статистику, кореляційний аналіз, лінійну та нелінійну регресію - обробляючи результати анкетування; економіко-математичне моделювання - розробляючи модель прогнозування поведінки підприємницького сектора у здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності в умовах ризику та невизначеності. Обґрунтовано відсутність повної автоматичної трансформації інвестицій у інновації, що вимагає застосування державою різних інструментів впливу на інноваційну та інвестиційну складову підприємницької діяльності з метою їхньої синхронізації. удосконалено: - класифікацію інновацій через виділення у їх структурі внутрішньостимульованих (виникають у межах окремої підприємницької організації) та зовнішньостимульованих (виникають під впливом дії екзогенних факторів оточення фірми) видів інновацій, на основі існування матеріально-мотиваційних та загальноекономічних цільових спрямувань здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності;У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційно-інвестиційних процесів" обґрунтовано методологію аналізу інвестиційної сфери, зясовано сутність інновацій, подане визначення інноваційно-інвестиційної діяльності, виокремлено фактори інвестицій та інновацій, здійснено їх порівняння та доведено необхідність синхронізації інноваційної та інвестиційної діяльності. Оскільки кожен із названих субєктів має свої мотиви до інновацій, то дослідження інноваційно-інвестиційних процесів повинне будуватися на пізнанні мотивації до здійснення інвестицій, частина яких під впливом певних мотивів, перетворюється на інновації. Для інновацій та інвестицій також характерна їх взаємодоповнюваність, що полягає у неможливості здійснення інновацій без інвестицій. Таким чином, для того, щоб нововведення перетворилося на інновацію потрібні інвестиції, а необхідною умовою інноваційної діяльності є інвестування. Запропоноване визначення на відміну від тих, що існують у науковій літературі, по-перше, виявляє субєкти інноваційно-інвестиційної діяльності, які є ініціаторами відповідних дій, по-друге, відображає сферу здійснення цих дій у плані проходження стадій від моменту виникнення до практичної реалізації нововведень, по-третє, визначає сутність інноваційно-інвестиційної діяльності як процесу безпосереднього впровадження у практичну діяльність нововведень і, по-четверте, вказує на цілеспрямованість відповідних дій.У дисертації поставлено і вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в узагальненні і розвитку науково-методологічних основ визначення сутності та характеру інноваційно-інвестиційної діяльності, виявленні факторів впливу на здійснення інноваційних інвестицій, розробці практичних рекомендацій щодо формування напрямів державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. Аналіз і теоретичне узагальнення існуючих методологічних засад інноваційно-інвестиційної діяльності дозволили встановити, що: між інноваціями та інвестиціями існує тісний взаємозвязок, який проявляється у то

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ