Сучасні засоби державної інноваційної політики. Економічний розвиток країн Європейського Союзу в умовах кризи в контексті формування їх міжнародної конкурентоспроможності. Визначення напрямку удосконалення інноваційного розвитку країн Європейського Союзу.
Аннотация к работе
В сучасних умовах прискореного розвитку науково-технічної революції й великомасштабного транскордонного переміщення капіталу, глобалізації ринків і виробництва конкурентноздатність товарів, підприємств і країн усе більшою мірою визначається здатністю національної економіки генерувати й впроваджувати нові технології. Методологічну основу роботи становить діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення (при дослідженні теоретико-методологічних засад формування та розвитку конкурентних переваг країни); синтезу (для визначення системи підходів щодо формування інноваційної моделі розвитку України та дослідження напрямів трансформаційних змін конкурентоспроможності світового ринку інновацій); методи статистичного аналізу (для аналізу інноваційного розвитку країн Європейського Союзу та аналізу підвищення конкурентоспроможності економіки України за рахунок розвитку інноваційної складової); методи групування та класифікації (для систематизації визначень інноваційного процесу, систематизації теорій конкурентоспроможності, теорій інноваційного розвитку); методи економіко-математичного моделювання (при розробці економетричної моделі імпорту технологій). Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної проблеми і характеризують наукову новизну роботи, полягають у такому: вперше: зроблено висновок щодо можливості розробки єдиної інноваційної політики держав Євросоюзу за такими напрямками: створення єдиної для всіх країн-членів ЄС бази даних, що акумулює та регламентує комплекс мінімально необхідних процедур і формальностей для створення підприємств; підтримка малих і середніх підприємств з метою правового захисту від незаконного копіювання розроблених технологій і продукції; створення механізму фінансової підтримки малих і середніх підприємств, надання їм допомоги в підготовці, реєстрації та підтримці патентів з огляду на досвід роботи національних і європейських патентних бюро; удосконалення системи фінансування інноваційної діяльності підприємств; введення більш досконалого податкового механізму, який надавав би певні пільги підприємствам, що займаються розробкою та випуском інноваційної продукції; створення на підприємствах і в компаніях умов для стимулювання підвищення освітнього рівня працівників; удосконалено: організаційно-економічні засади підвищення конкурентоспроможності держави, а саме розроблено механізм формування та активізації національної інноваційної конкурентоспроможності, який включає чинники конкурентоспроможності національної економіки (співпраця між ТНК та країнами їх базування; посилення спеціалізації країн у МПП; передбачення загроз, які виникають внаслідок відкритості економіко-правового середовища; поширення політики сприяння розвитку «людського капіталу» та ін.); складові стратегічного суспільного ефекту інновацій (прискорення зростання продуктивності факторів виробництва; прискорення структурних зрушень, сприяння перерозподілу ресурсів розвитку; покращення статусу країни та національної конкурентоспроможності та ін.); інструменти державної конкурентоспроможної політики (фіскальні пільги для підприємств-інноваторів; пряма фінансова підтримка інноваційних процесів; державне лобіювання інтересів національних виробників інноваційної продукції на міжнародному рівні та ін.); кількісні підходи до аналізу шляхів інноваційного розвитку за рахунок розробки економетричної моделі імпорту технологій, на основі використання якої зроблено висновок, що імпорт технологій (копіювання інновацій дешевше на 35%) сприяє економічному зростанню в країнах, в яких середньодушовий обсяг ВВП не перевищує 21% показника США; для країн, у яких обсяг ВВП на душу населення перевищує 50% рівня США, чистий імпорт технологій приносить дохід, якщо власні НДДКР становлять не менше 1,5% ВВП; для США й країн, близьких до них за рівнем розвитку, прискорення зростання досягається, якщо експорт технологій перевищує імпорт. отримали подальшого розвитку: понятійно-категоріальний апарат, а саме надано визначення конкурентоспроможності як спроможності корпорації, держави або інтеграційного обєднання своєчасно задовольняти зростаючі потреби світового суспільства, тим самим стимулюючи подальший розвиток та вдосконалення інноваційних розробок в конкретних галузях економіки;У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційного розвитку країн в контексті формування міжнародної конкурентоспроможності» досліджено теоретичні основи інноваційного розвитку, еволюцію концепцій міжнародної конкурентоспроможності; охарактеризовано сучасні засоби державної інноваційної політики. розвиток і деталізація базових інноваційних ідей попереднього періоду; із середини 70-х років - теперішній час - теоретичний прорив, повязаний з освоєнням і поширенням пятого технологічного укладу, становленням постіндустріального суспільства); здійснено періодизацію основних хвиль інноваційного розвитку (таблиця 1). Обґрунтовано, що розробка і реал