Інноваційна політика економного і раціонального використання місцевих ресурсів, її формування та розвиток. Суть, функції та структура інноваційного потенціалу. Визначення та дослідження головних факторів, що впливають на інноваційний потенціал регіону.
Аннотация к работе
Нестабільність вітчизняного законодавства щодо інновацій, недостатня розвиненість інноваційної інфраструктури в регіонах, нечіткість пріоритетів регіональної інноваційної політики зумовили актуальність і необхідність вивчення даної теми. Обєктом інноваційної політики виступають не тільки і не стільки окремі наукові та виробничі підприємств, але також налагодженість і стабільність взаємозвязків, системність їх взаємодії у процесі створення інновацій. Але незважаючи на це, згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, Україна серед 134 країн зайняла у 2009 році у сфері розвитку початкової освіти 37 місце, у сфері розвитку вищої освіти - 45, у сфері формування факторів інноваційного розвитку - 52, за оснащеністю сучасними технологіями - 65, у сфері захисту прав інтелектуальної власності - 114 місце, що свідчить про неефективне використання власного інноваційного потенціалу, перетворення України в державу, яка експортує сировинні ресурси з незначною часткою доданої вартості, та виникнення загрози економічній та національній безпеці [4]. Розроблена укрупнена факторна модель інноваційного середовища і системи підприємств регіону, що включає в себе, насамперед, фактори внутрішнього і зовнішнього середовища, які, в свою чергу, визначають ефективність функціонування підприємства, попит на його продукцію, його рейтинг у галузі та регіоні. Для цього передбачено: - забезпечення відкритих та конкурентних ринків всередині ЄС та поза його межами; - вдосконалення та розширення наукової електронної інфраструктури; - підтримка ринку венчурного капіталу в рамках ЄС; - посилення звязку науки і промисловості; - створення інноваційних кластерів світового рівня і розвиток регіональних кластерів; - розвиток партнерства університетів з бізнесом для їх додаткового фінансування; - формування дієвих стимулів для приватного бізнесу у сфері фінансування НДДКР; - створення сприятливого середовища для зростання приватних інвестицій у наукові дослідження та інновації; - спрощення національних та наднаціональних барєрів для вільного переміщення знань і полегшення транскордонної мобільності вчених, університетських викладачів, студентів для створення більш відкритого і конкурентного ринку дослідної праці в ЄС.Під інноваціями розуміється прибуткове використання нововведень нових технологій, видів продукції та послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого плану. Період часу від зародження ідеї, створення та влучність поширення нововведення і по її використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовність здійснення робіт життєвий цикл інновації сприймається як інноваційний процес. У світовій економічної літературі «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях. Ефективне формування регіональних інноваційних систем в розглянутому контексті потребує здійснення організаційних перетворень з метою активізації ринкових відносин в інноваційній сфері, вдосконалення інституційного забезпечення процесу комерціалізації технологій та активізації науково-технічної діяльності підприємств.
Вывод
Під інноваціями розуміється прибуткове використання нововведень нових технологій, видів продукції та послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого плану. Період часу від зародження ідеї, створення та влучність поширення нововведення і по її використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовність здійснення робіт життєвий цикл інновації сприймається як інноваційний процес.
У світовій економічної літературі «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу на реальний, який втілюється в нових продуктах і технологіях. Проблематика нововведень у нашій країні уже багато років розроблялася у межах економічних досліджень НТП.
Поширення нововведень, як та його створення, є складовою інноваційного процесу.
Ефективне формування регіональних інноваційних систем в розглянутому контексті потребує здійснення організаційних перетворень з метою активізації ринкових відносин в інноваційній сфері, вдосконалення інституційного забезпечення процесу комерціалізації технологій та активізації науково-технічної діяльності підприємств.
Важливе значення для регіонального рівня має наявність відповідної інноваційної інфраструктури, з допомогою якої здійснюється фінансова, інформаційна, консалтингова, маркетингова та інші види підтримки інноваційних процесів. Вона включає в себе, як правило, університети та інші навчальні заклади, підприємства, дослідні центри, органи регіонального управління, фінансові інститути, що дозволяє створити взаємоповязану сукупність відносин у системі: освіта - наукові дослідження та розробки - промислове виробництво - ринок. Законодавством України передбачено створення цілої мережі інноваційних структур: технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів, інноваційних бірж, консалтингових, інжинірингових, маркетингових фірм, технологічних кластерів та інших інституцій. Проте створення в регіонах системи інноваційних інститутів стримується власне факторами регіонального рівня. Однією з основних перешкод є нестача фінансових ресурсів. Відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» асигнування на науку повинні складати 1,7% ВВП.
Як показують вищенаведені дані, більшість регіонів позбавлена власних засобів для фінансування інновацій. Вирішити проблему можна через радикальне реформування міжбюджетних відносин на основі фіскальної децентралізації, надання більшої автономії регіональному самоврядуванню. Така реформа повинна бути направлена на збільшення доходів регіональних бюджетів шляхом перерозподілу фінансових ресурсів, посилення фіскальних уповноважень регіонального управління.
Одним із важливих шляхів збільшення фінансових ресурсів для регіональних інновацій є привабливість зовнішніх фінансових джерел. Такі фінансові інструменти, як гранти, позики, акціонерний капітал, непряма підтримка складають базові елементи регіонального фінансового ланцюжка вартості (аналог глобального ланцюжка вартості). Кожен регіональний інноваційний проект чи компанія, котра його втілює в реальність, потребують відмінного, специфічного рішення, що залежить від індивідуальних зростаючих потреб відповідної стадії інновацій. Головне, і для публічного, і для приватного секторів, у процесі забезпечення фінансовими ресурсами інноваційного розвитку - скоординувати свою діяльність, щоб різноманітні елементи цього ланцюга були взаємоповязаними та ефективно взаємодіяли.
Інноваційний потенціал регіону є основою для здійснення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та розробок, проектно-конструкторських і технологічних робіт та використання отриманих результатів для випуску на ринок конкурентоспроможних товарів і послуг. Саме тому особливо важливого значення набуває глибоке вивчення інноваційного розвитку регіонів України, обґрунтування і прийняття правильної стратегії на шляху до поставленої мети, спосіб її реалізації та фінансової допомоги, що сприятиме забезпеченню державного регулювання і підтримки інноваційних процесів і, як наслідок, досягненню належного економічного розвитку країни в цілому.