Аналіз процесу формування та розвитку інноваційних стратегій корпоративних машинобудівних підприємств. Оцінка інноваційності корпоративних структур на прикладі підприємств Хмельницької області. Основні проблеми управління інноваційною діяльністю.
Аннотация к работе
Сьогодні, поряд з існуванням концепції конкурентоспроможності на основі оцінки ринкової позиції окремої компанії (її початок зафіксовано, починаючи з 1970 років) та концепцією стратегічного управління економічними системами різного рівня (компанії-галузі-регіони-країни), особливого значення набуває концепція інноваційного розвитку національної економіки і відповідно включення в загальну стратегію компаній інноваційного спрямування. Сутність цих питань постійно досліджується закордонними авторами (Акофф Р., Ансофф І., Аньшин В., Водачек Л., Водачкова О., Гурков І., Дагаєв А., Коліс Д., Луньов В., Масленнікова Н., Мільнер Б., Мінцберг Г., Монтгомері С., Санто Б. та ін.), а процес становлення корпоративних структур в Україні і їх особливості знайшли відображення в незначній кількості публікацій (Гречан А., Захарченко В., Йохна М., Кузьмін О., Лапко О., Назарова Г., Поважний А., Стаднік В., Федулова Л., Шершньова З., Яковлєв А. та ін.). Зміцнення ролі інновацій як чинника стратегічного розвитку господарюючих субєктів визначає необхідність постійного залучення нововведень у їхню діяльність, що неможливо без цілісної стратегії, яка обґрунтовує розвиток, а від реалізації її можна очікувати позитивного результату в тривалій перспективі. Наукові дослідження та розробки корпорацій) Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України” автором було розроблено концептуальні засади та рекомендації щодо формування корпоративної інноваційної системи підприємства. дістали подальший розвиток: - визначення економічної сутності категорій: “інноваційна корпоративна стратегія” як складової ділової стратегії підприємства, заснованого на корпоративній формі власності, що в умовах глобальної економіки спрямована на розбудову такої корпоративної моделі, що базується на упровадженні системи управлінських, виробничих, збутових та соціальних технологій, започаткованих на інноваційному потенціалі, формуванні інноваційної спрямованості колективу; та визначення: “корпоративна інноваційна система” - як сукупності організаційних, структурних і функціональних компонентів (інституцій), задіяних у процесі створення та застосування наукових знань і технологій, які визначають правові, економічні, організаційні та соціальні умови інноваційного процесу в межах підприємства та забезпечують розвиток інноваційної діяльності як на рівні підприємства, так і в країні в цілому;У першому розділі “Теоретичні засади розвитку інноваційної стратегії корпоративних структур” викладено теоретико-методологічні аспекти розвитку інноваційної стратегії; проаналізовано генезис даного питання в роботах зарубіжних і вітчизняних вчених-економістів; визначено роль та місце інноваційної стратегії у діловій стратегії та доведено, що інноваційний напрямок розвитку є основним шляхом подолання проблемності та кризових явищ в діяльності підприємств. Так, основними напрямами інноваційної стратегії можуть бути: 1) інноваційна діяльність організації, спрямована на одержання нових продуктів, технологій і послуг; 2) застосування нових методів у НДДКР, виробництві, маркетингу й управлінні; 3) перехід до нових організаційних структур; 4) застосування нових ресурсів і нових підходів до використання традиційних ресурсів. Дослідження еволюції розвитку корпоративних структур з моменту концентрації виробництва на початку ХХ ст. і до глобалізаційних процесів наших днів, дозволило встановити, що практичні потреби корпорацій викликали необхідність розвитку теорії корпоративної стратегії в межах наступних періодів та підходів: макроекономічний підхід (початок ХХ ст.); теоретико-методологічний підхід (1910-1920 рр.); емпіричний підхід (1920-1950 рр.); соціоекономічний підхід (кінець 1950-х р.); технократичний підхід (1960 рр.); аналітичний підхід (1965-1970 рр.); планово-організаційний підхід (1970 рр.); кризовий період (кінець 1970 - початок 1980 рр.); ревізія методології корпоративних стратегій (1980 рр.); інтелектуалізація стратегій (кінець 1980 - початок 1990 рр.); ресурсний підхід (1990 рр.); інституціональний підхід (початок ХХІ ст.). Результати дослідження дозволили визначити світові тенденції розвитку інноваційних стратегій корпоративних структур та обґрунтувати положення, що найбільш значущою тенденцією є звязок інновацій з конкурентоспроможністю, так як: 1) інноваційні ресурси - один із важливих факторів підвищення продуктивності компанії; 2) інновації підвищують конкурентоспроможність (компанії-інноватори отримують конкурентні переваги від упровадження нових ідей, технологій, процесів чи їх вдосконалення і, тим самим, завойовують нові сегменти ринку, змушуючи конкурентів вкладати кошти в розробку аналогічних чи нових, більш досконалих технологій, процесів і т. інше); 3) конкуренція змушує усіх учасників ринку постійно підвищувати ефективність використання ресурсів, у тому числі й за рахунок постійної інноваційної діяльності; 4) для того, щоб інновації були ефективними і сприяли створенню конкурентних переваг потрібна ефективна інноваційна стратегія. Інновації, особли