Основні етапи історичного розвитку акціонерних товариств як об"єктів корпоративного управління (КУ). Особливості державного регулювання сфери КУ в зарубіжних країнах та Україні. Тенденції розвитку корпоративного сектора економіки України в динаміці.
Аннотация к работе
Головною метою цих процесів виступає потреба у формуванні могутнього конкурентноздатного корпоративного сектору економіки та перетворенні моделей управління вітчизняними підприємствами. Через ці обставини можна стверджувати, що національна модель управління корпоративними правами, яка формується під впливом світового досвіду, не сприяє повною мірою вирішенню проблем підвищення ефективності управління національними організаціями. Російські учені, що зробили внесок в розвиток теорії управління корпоративними правами - М. Актуальність формування інноваційної моделі управління акціонерними товариствами в Україні визначила необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення національної моделі управління корпоративними правами. Найбільш вагомі результати, які досягнуті та складають наукову новизну роботи, полягають в наступному: вперше: - запропоновано інноваційний підхід до формування національної моделі стійкого управління корпоративними правами, що базується на вдосконаленні діяльності загальних зборів акціонерів, обґрунтуванні складу наглядової ради та виконавчого органу, доповненні структури управління акціонерним товариством трьома новими органами (номінаційний комітет, комітет з корпоративного управління та комітет з розробки внутрішніх документів);У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретичні основи: сутність, природа та особливості управління корпоративними правами» уточнені основні підходи до визначення змісту терміну «корпоративне управління», дана критична характеристика існуючих моделей управління корпоративними правами, проведено порівняльний аналіз аспектів державного регулювання сфери корпоративного управління в зарубіжних країнах та Україні. На сьогоднішній день існує ряд основних підходів до розуміння сутності корпоративного управління: 1) з погляду акціонера дане визначення представляє собою практичну діяльність, що забезпечує захист корпоративних прав власників; 2) з позиції інвестора корпоративне управління є управлінням, яке знижує ризики вкладення коштів і забезпечує довготривалі гарантії збереження та примноження капіталу; 3) з погляду компанії термін, що досліджується, розглядається як політика, що сприяє виживанню та безперервному розвитку організації; 4) з погляду соціології корпоративне управління уособлює собою процес управління компанією як суспільним інститутом, якому ввіряються ресурси для забезпечення задоволення соціальних потреб; 5) з точки зору психології це визначення трактується як управління, що породжує корпоративну культуру. Автором на основі узагальнення дефініцій, сформульованих провідними українськими та російськими вченими, міжнародними організаціями, виділено правовий підхід, згідно якому корпоративне управління розглядається як система відносин між органами управління акціонерним товариством, його власниками і зацікавленими особами з питань функціонування компанії та економічний підхід, відповідно до якого, термін, що досліджується, представляє собою процес управління, направлений на ефективне і раціональне використання ресурсів, з метою отримання прибутку. Спираючись на формулювання, одного з провідних вітчизняних дослідників в даній сфери Євтушевського В.А., і базуючись на економічному та правовому підходах уточнено поняття корпоративного управління: «корпоративне управління - це процес регулювання власником руху його корпоративних прав за допомогою уповноважених органів управління, які ефективно і раціонально використовуючи наявні ресурси компанії і діючи на користь її зацікавлених осіб та акціонерів, забезпечують останніх прибутком у формі дивідендів, правом на участь в управлінні і відшкодуванням витрат при ліквідації акціонерного товариства». У другому розділі роботи дана бальна оцінка організаційного рівня управління корпоративними правами держави на основі аналізу даних річної звітності вітчизняних підприємств по ряду групових критеріїв: 1) проведення загальних зборів; 2) наявність органу, що здійснює реєстрацію акціонерів при проведенні загальних зборів; 3) наявність органу, який контролює хід реєстрації акціонерів при проведенні загальних зборів; 4) проведення засідань наглядової ради; 5) наявність комітетів у складі наглядової ради; 6) наявність процедури винагороди членів наглядової ради та засобів її визначення; 7) наявність вимог до членів наглядової ради, які закріплені у внутрішніх документах товариства; 8) наявність механізму ознайомлення нового члена наглядової ради з його посадовими обовязками; 9) наявність в товаристві розроблених та затверджених внутрішніх документів; 10) наявність механізму публічного розкриття інформації, що стосується життєдіяльності товариства, в пресі; 11) наявність корпоративного секретаря (секретаріату); 12) наявність кодексу корпоративного управління в товаристві; 13) планування товариством залучення вітчизняних і/або зарубіжних інвестицій; 14) проходження процедури лістингу акціями товариства на фондових біржах або ТІС в Україні; 15) відповідність фінансової звітност