Дитячий церебральний параліч як захворювання центральної нервової системи. Етіологія, патогенез і форми хвороби. Інноваційні технології корекційно-компенсаторного впливу, що застосовуються при його лікуванні: дельфінотерапія, іпотерапія, войта-терапiя.
Аннотация к работе
Курсова робота Інноваційні технології корекційно-компенсаторного впливу на дітей з вадами розвитку (на прикладі ДЦП) ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОРЕКЦІЙНО-КОМПЕНСАТОРНОГО ВПЛИВУ,ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ДЦП 2.1 Дельфінотерапія 2.2 Іпотерапія 2.3 Войта-терапія ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП Актуальність проблеми. В структурі дитячої інвалідності перше місце посідають хвороби нервової системи. Найбільш поширеним серед захворювань нервової системи в дітей є церебральний параліч (ДЦП). Дитячий церебральний параліч, зі своїм багатобічним та різноманітним клінічним проявленням, складністю лікування, реабілітації, поширеністю захворювання, частоті та тяжкості інвалідності хворих дітей, є однією з ведучих та не маючих собі рівних в дитячій патології медико-соціальною проблемою. В центрі клінічної картини знаходяться рухові розлади, що супроводжуються порушеннями функцій інших аналізаторних систем (зору, вестибулярного апарату, глибокої чутливості та ін.), а також мови і психіки. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування необхідності і суті реабілітації при захворюваннях центральної нервової системи, зокрема при дитячому церебральному паралічі. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЦП 1.1 Етіологія і патогенез Термін дитячий церебральний параліч (ДЦП) обєднує групу різних по клінічних проявах синдромів, які виникають в результаті недорозвитку мозку і його ушкодження на різних етапах онтогенезу і характеризуються нездатністю зберігати нормальну позу і виконувати довільні рухи.[17] В даний час ясно, що термін церебральний параліч не відображає різноманіття і сутності наявних при цьому захворюваннь неврологічних порушень, проте його широко використовують у світовій літературі, оскільки іншого терміну, всебічно характеризуючого ці патологічні стани, до теперішнього часу не запропоновано. У першій, ранній стадії гострі порушення гемо- і ліквородинаміки, що виникли в плода з внутрішньоутробним ураженням мозку або в процесі пологів, можуть викликати значні порушення регуляції тонусу мязів, частіше за типом екстензорної ригідності, й пригнічувати природжені рухові рефлекси.