Інновації як пріоритетний напрямок інвестування в трансформаційній економіці - Автореферат

Дуже важливе розуміння того, що поза інноваційним шляхом ми не зможемо реалізувати жодної серйозної програми соціального й економічного розвитку. Фундаментальні дослідження, спрямовані на розгляд сутності інновацій і інноваційної діяльності, знайшли своє відображення в роботах закордонних вчених П. Зокрема, мають потребу в більш глибокій теоретичній розробці питання оцінки ефективності інвестицій, що витрачаються на створення, впровадження і розвиток інновацій, визначення пріоритетних напрямків інвестування в інновації, законодавчої підтримки інноваційно-інвестиційних процесів, економічного стимулювання активізації інвестування в інновації та ін. Методологічну основу дослідження склали діалектичний підхід до вивчення економічних явищ і протиріч, системний розгляд проблем фінансового управління науково-технічним розвитком суспільного виробництва в трансформаційній економіці (визначення економічної природи інновацій, фінансового забезпечення інноваційних проектів, аналіз протиріч в оцінці ефективності інвестування в інновації). При вивченні закономірностей і тенденцій інноваційного розвитку й інвестиційної діяльності використовувалися методи структуризації цілей (при проведенні класифікації інновацій, визначенні структурної побудови їх життєвого циклу), експертних оцінок (при виборі інновацій як обєкта інвестування), порівняльного аналізу (при розробці теоретичних основ рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів), факторного аналізу (при формуванні системи стимулювання інвестицій в інновації), мінімізації ризиків при визначенні ефективності використання інвестицій в інноваційних проектах.Принципово важливе значення для визначення категорії “інновація” має методологічне обґрунтування структуризації інноваційного циклу, зокрема його поділ на два періоди з наступною диференціацією на етапи і стадії: а) цикл створення інновації (етапи фундаментальних НДР і НДДКР) і б) життєвий цикл інновації (етап комерціалізації інноваційного проекту, стадії початку, підйому, зростання, скорочення ефекту від реалізації проекту) (рис.1). У роботі запропоновано враховувати наступні фактори інноваційного прогресу з метою забезпечення коректної оцінки і мотивованого вибору інноваційних проектів: специфіку методів ринкових досліджень, що передують інноваційним розробкам; глибину і багатоваріантність прогнозів можливого впливу інновацій на результати економічної діяльності; ймовірні обсяги інформації, що переробляється при розробці інноваційних проектів; здатність підприємств до сприйнятливості інновацій; економічні ризики, звязані з розробкою і реалізацією інновацій; методи і джерела фінансування інновацій; увязування життєвого циклу інновації з цілями й етапами стратегічного розвитку підприємства, галузі; ступінь мобільності й адаптивності стратегії інноваційного розвитку. В другому розділі "Рівень і динаміка розвитку інновацій та їх фінансова забезпеченість у сучасних умовах" проаналізовано досвід закордонних країн у розвитку й впровадженні інновацій, фінансові джерела їх забезпечення й запропоновано схему адаптації раціональних положень для вітчизняної економіки; проаналізовано становище України в галузі інноваційного розвитку за ряд років, що дало можливість формулювання завдань і наробітку необхідних заходів щодо активізації стимулювання інноваційної діяльності. Аналіз інноваційної активності підприємств у розрізі інноваційних витрат, а також врахування якості і реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили зробити важливий і дещо парадоксальний висновок про те, що скорочення в промисловості України сфери інноваційної діяльності (зменшення кількості підприємств, що впроваджують інновації) відбувається при одночасному підвищенні середнього масштабу ефективності, якості і конкурентоздатності впроваджуваних окремих інноваційних продуктів. У третьому розділі "Активізація інвестування капіталу в інновації в трансформаційній економіці" розроблено методологічні основи визначення рейтингової оцінки ефективності інноваційних проектів по її факторах з урахуванням ризиків; виділено недоліки і проблеми інвестування в інновації й проведена їх оцінка; запропоновано заходи щодо вдосконалення законодавчої бази інвестування в Україні; удосконалено систему стимулювання інвестування інновацій з диференціацією конкретних стимулюючих заходів по стадіях життєвого циклу інновацій.Однак, як показало проведене дослідження, за останнє десятиріччя сфера інноваційної діяльності в країні катастрофічно скоротилася практично в усіх напрямках, роль держави у створенні, розвитку й особливо у впровадженні інновацій стала фактично малопомітною і малопродуктивною, визначальний внесок у фінансування інновацій забезпечували підприємства за рахунок власних коштів. Аналіз рівня і динаміки інвестиційної активності промисловості України не тільки по кількості підприємств, що впроваджували інновації, але і за обсягом витрат на інновації, а також врахування реалізації експортного потенціалу інновацій дозволили вперше зробити висновок

1. Основний зміст роботи