Еволюція тероризму як негативного соціально-політичного явища, його суть та ключові етапи його трансформації в часі та просторі. Соціокультурні та інформаційні передумови розвитку тероризму в контексті глобалізації на сучасному етапі розвитку суспільства.
Аннотация к работе
Тероризм належить до найбільш небезпечних і важко прогнозованих явищ, вирізняється особливим динамізмом і багатоплановістю, а також здатністю до адаптації й модернізації в умовах основних цивілізаційних тенденцій сучасності - глобалізації та інформатизації. Акцент досі робиться на політичному, кримінально-правовому аспектах явища, але поза увагою залишаються такі важливі питання як способи досягнення та розповсюдження інформаційно-емоційного ефекту, на який розраховано більшість терористичних актів, механізми впливу терористів на громадськість задля реалізації власних політичних цілей та механізми формування “терористичної свідомості”. В умовах новітньої інформаційної ери процес розповсюдження серед населення жаху та відчуття хаосу значною мірою залежить від висвітлення масмедіа терористичних загроз та насильницьких актів, внаслідок чого існує реальна небезпека перетворення ЗМІ на основний “фокус дії” для терористів (М.Кастельс). Саме через масмедіа терористи можуть маніпулювати інформацією у власних інтересах, розраховуючи не тільки на формування відповідної громадської думки та вплив на владні структури, що ухвалюють політичні рішення, але й на залучення прихильників. З огляду на це вивчення проблеми висвітлення ЗМІ терористичних актів, питання взаємодії ЗМІ та владних органів у боротьбі з тероризмом, а також використання редакційного апарату й інструментарію масмедіа безпосередньо терористами для досягнення власної мети має велике теоретичне та практичне значення.У першому розділі “Тероризм як соціально-політичне явище: теоретико-методологічні засади дослідження” проаналізовано історію виникнення феномена тероризму; зміни в розумінні та інтерпретації контекстуального поля цього поняття з плином часу; теоретико-методологічні підходи до вивчення феномена тероризму, запропоновані представниками різних наукових дисциплін, зокрема криміналістами, політологами, психологами; вплив соціокультурних чинників на еволюцію цього явища. На основі дослідження тероризму з урахуванням його інформаційного складника як визначальної риси розвитку феномена на сучасному етапі автором запропоновано власну дефініцію цього поняття. У процесі дослідження виявлено, що термін “тероризм” у його сучасному значенні використовували вже за часів Великої Французької революції. Як показав аналіз ряду концепцій феномена тероризму, зарубіжні (Й.Александер, Т.Герцог, Б.Крозє, Р.Деникер та ін.) і вітчизняні вчені (О.Дергачов, Н.Лазарєв, Л.Мошкова, А.Яцько та ін.) вказують саме на політичну мотивацію цілей, які переслідують терористи. Наголошується, що для досягнення зазначеної мети терористам необхідні гласність та публічність, а це, в свою чергу, передбачає наявність певної цільової аудиторії, доступ до якої терористи отримують за допомогою масмедіа.У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розвязання наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні ролі інформаційного складника в еволюції феномена тероризму та аналізі характеру взаємозвязків між засобами масової інформації та проявами тероризму як діючими компонентами глобальної інформаційно-комунікативної системи. По-перше, розроблено теоретико-методологічні засади аналізу виникнення та розвитку тероризму як соціально-політичного явища; зясовано сучасні підходи до визначення природи тероризму. Визначено, що унаслідок багатоплановості та комплексного характеру феномена тероризму в новий та новітній час під означеним явищем розуміли різні прояви політичного насильства, повязані або з масовими репресіями з боку офіційної влади, або з анархістською, революційною діяльністю різних радикально-екстремістських угрупувань. Однак, наприкінці ХХ сторіччя підходи до вивчення феномена тероризму зазнали значної трансформації в бік посилення символічності та персоніфікації найбільш гучних терористичних актів. Проаналізовано характерні особливості феномена тероризму на сучасному етапі його еволюції, повязані безпосередньо із зростанням ролі його інформаційного складника; запропоновано таке визначення “нового тероризму”: стратегія досягнення політичної мети за допомогою здійснення акту нелегітимного насильства та його безпосереднього і опосередкованого оприлюднення із використанням інструментарію масмедіа.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розвязання наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні ролі інформаційного складника в еволюції феномена тероризму та аналізі характеру взаємозвязків між засобами масової інформації та проявами тероризму як діючими компонентами глобальної інформаційно-комунікативної системи. Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному.
По-перше, розроблено теоретико-методологічні засади аналізу виникнення та розвитку тероризму як соціально-політичного явища; зясовано сучасні підходи до визначення природи тероризму. Визначено, що унаслідок багатоплановості та комплексного характеру феномена тероризму в новий та новітній час під означеним явищем розуміли різні прояви політичного насильства, повязані або з масовими репресіями з боку офіційної влади, або з анархістською, революційною діяльністю різних радикально-екстремістських угрупувань. Однак, наприкінці ХХ сторіччя підходи до вивчення феномена тероризму зазнали значної трансформації в бік посилення символічності та персоніфікації найбільш гучних терористичних актів. Проаналізовано характерні особливості феномена тероризму на сучасному етапі його еволюції, повязані безпосередньо із зростанням ролі його інформаційного складника; запропоновано таке визначення “нового тероризму”: стратегія досягнення політичної мети за допомогою здійснення акту нелегітимного насильства та його безпосереднього і опосередкованого оприлюднення із використанням інструментарію масмедіа.
По-друге, наголошено, що якісно новий етап у еволюції феномена тероризму визначається розвитком інформаційних технологій та глобальними механізмами міжнародної взаємодії. Відзначено, що багатовимірні процеси глобалізації безпосередньо впливають не тільки на політичну, економічну, соціальну сфери, але й на культурну площину життєдіяльності суспільства, проектуючись у різних її аспектах: - інформаційному: відзначається підвищенням ролі та значення інформаційного ресурсу; раніше наявна культура втрачає первісне значення та замінюється її віддзеркаленням у віртуальній гіперреальності;
- гуманітарному: відбувається зміна парадигм світового розвитку, криза гуманітарних ідей та гуманітарних концепцій, “конфлікт цінностей”, що обєктивно стають причиною ряду теророгенних ситуацій.
Виявлено такі результати зазначених процесів у культурному розвитку цивілізації: - активізація екстремістських та терористичних ідеологій як альтернативи ліберально-демократичній системі цінностей, що навязується країнам з релігійно-патріархальним устроєм життя;
- суперечність у розвитку культури традиційних суспільств, які не здатні швидко інтегруватися в систему глобальних комунікацій;
- “культурний шок” як потенційне джерело загрози здійснення актів тероризму.
Обґрунтовано, що зазначені тенденції значною мірою впливають на масштаби сучасного тероризму, який при цьому є своєрідною відповіддю на модернізацію та вестернізацію традиційних суспільств, і свідчать про перехід цього феномена на якісно новий інформаційний рівень.
По-третє, узагальнено та виокремлено фактори, які обумовлюють використання можливостей конвергенції традиційних і новітніх ЗМІ як інструменту міжнародного тероризму. Сучасні інформаційно-комунікативні технології забезпечують відносно невеликі терористичні групи могутньою та дієвою зброєю, своєрідним ретранслятором насильства. Терористи з максимальною ефективністю використовують потенціал ЗМІ для реалізації поставлених цілей та завдань. Журналістика означає для них можливість тиражувати жахіття та страх на необмежену аудиторію, впливати на громадську думку, та, врешті-решт, на ухвалення політичних рішень, унаслідок залежності влади від ЗМІ. Таким чином, саме в площині політичного насильства й тероризму відстежується тісний звязок між масмедіа, громадською думкою та процесом прийняття політичних рішень з боку влади.
По-четверте, запропоновано заходи щодо запобігання загрози здійснення терористичних актів, серед яких значну увагу приділено: - створенню політико-правової бази боротьби з тероризмом, враховуючи необхідність ухвалення законів, що обмежують діяльність засобів масової інформації при висвітленні терористичних акцій;
- розробленню універсального морально-етичного кодексу журналістів, у якому важливе місце відводиться необхідності самообмеження ЗМІ.
По-пяте, здійснено аналіз політико-правової та соціокультурної ситуації в Україні, який засвідчив наявність ряду чинників, що можуть слугувати передумовами виникнення тероризму; досліджено діяльність державних та громадських структур в сфері протидії тероризму. Показано, що для країни в напрямі запобігання терористичній загрозі більш перспективним буде проведення профілактичних заходів шляхом залучення засобів масової інформації та неурядових організацій, які пріоритетом боротьби з тероризмом в Україні вважають саме гуманітарно-культурологічний та громадсько-освітній підходи у формуванні “антитерористичної свідомості”. При цьому наголошено, що система превентивних заходів повинна оформитися і на політико-правовому рівні (закріплення в чинному законодавстві), і на ідеологічному (вирішення проблем щодо формування в суспільстві активного неприйняття тероризму в будь-яких його формах та проявах).
У політико-правовому контексті боротьби з тероризмом запропоновано: - приведення національного законодавства до вимог міжнародного права щодо протидії тероризму з урахуванням важливості інформаційного складника феномена тероризму;
- перегляд і доповнення Закону України “Про боротьбу з тероризмом” з урахуванням політичної природи феномена та нових тенденцій його розвитку. Для більш ефективного запобігання проявам тероризму в законі необхідно передбачити певні обмеження для засобів масової інформації, від яких значною мірою залежать політичні та соціальні наслідки терактів;
- реалізація культурної політики як складника загальнодержавної політики профілактики тероризму, покликаної формувати толерантність як в стосунках між громадянами країни, так і в міжнародних відносинах;
- сприяння активним політичним і громадським дебатам з проблеми тероризму з метою зміцнення в суспільстві стійкої думки про неприпустимість застосування терористичних методів як способу досягнення політичної мети.
В інформаційній сфері запропоновано: - впровадження ефективних інформаційних технологій, покликаних сприяти запобіганню терористичним і екстремістським проявам в Україні;
- визнання засобів масової інформації як самостійних акторів, здатних брати активну участь у підтримці інформаційної безпеки держави в цілому і в боротьбі з тероризмом зокрема; передбачено також посилення відповідальності ЗМІ за можливе посилення напруги в суспільстві через надто яскраве зображення жахів терористичного акту;
- розробка загальнодержавної системи інформаційної протидії тероризму шляхом чіткого визначення функцій та повноважень державних органів, громадських організацій, засобів масової інформації в комплексі заходів щодо інформаційної блокади будь-яких дій терористів;
- формування за допомогою масмедіа комплексу науково-просвітницьких програм, покликаних сприяти ідеології ненасильства, толерантної поведінки, формуванню “антитерористичної свідомості” в суспільстві, повазі культурного розмаїття. Міжкультурний діалог, що має реалізовуватися за допомогою масмедіа, може допомогти уникнути виникнення різних видів екстремізму, насильства, ксенофобії, релігійної нетерпимості в державі.
Список литературы
Рогова О.В. Культурно-цивілізаційний вимір сучасного тероризму в умовах глобалізації // Політологічний вісник. - 2005. - Вип. 20. - С. 311-319.
Рогова О.В. Міжнародний тероризм в інформаційному полі мережевих засобів масової інформації // Нова парадигма. - 2005. - Вип. 47. - C. 118-126.
Рогова О.В. Політико-правове регулювання діяльності засобів масової інформації в сфері боротьби з тероризмом // Нова парадигма. - 2006. - Вип. 56. - С. 162-174.
Рогова О.В. Тероризм і ЗМІ: морально-етичний аспект конфлікту // Нова парадигма. - 2006. - Вип. 53. - С. 133-142.
Рогова О.В. Особливості висвітлення засобами масової інформації актів тероризму // Нова парадигма. - 2007. - Вип. 64. - С. 119-127.
Рогова О.В. Тероризм як вид інформаційних технологій // Культура народов Причерноморья. - 2004. - Т. 2, №49. - С. 70-72.
7. Рогова О. В. Аудитория СМИ как объект социологического анализа: формирование общественного мнения по проблеме терроризма // Журналістыка - 2004. Матэрыалы 6-й Міжнародной навукова-практычнай канферэнцыі. Віп.6 / Рєдкал.: В.П. Вараб’еу (адк. рэд). і інш. - Мн., 2004. - С. 267-269.
8. Рогова О.В. Медіа-орієнтований тероризм як політичний феномен // Дні науки філософського факультету-2006: Міжнародна наукова конференція (12-13 квітня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. - С. 116-117.
9. Рогова О.В. Проблема тероризму в контексті розвитку інформаційного суспільства // Роль масмедіа у формуванні інформаційного суспільства: Наук.-практ. конф. (8 лютого 2005 р.) / КНУ ім. Тараса Шевченка. - К.: Вид. гр. Інституту журналістики, 2005. - С. 101-105.
10. Рогова О.В. СМИ и борьба с терроризмом // Журналистика в 2004 году. СМИ в многополярном мире Сборник материалов научно-практической конференции. Часть І. - М.: Факультет журналистики МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. - С. 255.
11. Рогова О.В. Соціокультурні передумови розвитку тероризму на рубежі двох тисячоліть // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей IV міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. Частина 1 / Відп. ред. З.В. Гуцайлюк. - Тернопіль, 2006. - С. 71-72.
12. Рогова О.В. Телерадиоэфир: проблема медиатерроризма // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения: Тезисы межвузовской научно-практической конференции / Под ред. В.И. Конькова. - СПБ.: Роза мира, 2005. - С. 290-291.