Наукові здобутки і головні складові політичного аналізу інформаційної сфери. Понятійна основа політологічного дослідження інформаційного розвитку сучасної України. Стан та напрями інформаційного розвитку в умовах політичної трансформації суспільства.
Аннотация к работе
Поряд з цим формується нова соціальна верства, основу якої становлять фахівці, котрі володіють компютерними технологіями, формують інтелектуальний ринок, продукують обмін ідеями та інформацією. Розвиток нових інформаційних технологій та практика їхнього застосування в Україні, з одного боку, таїть у собі небезпеку спотворення суспільної свідомості, але, з іншого, - відкриває широкі можливості для втілення основоположних цінностей громадянського суспільства, зокрема, задіяння через мережу “Інтернет”, електронну пошту та інші сучасні комунікаційні засоби механізмів прямої участі громадян у процесах обговорення важливих політичних проблем, голосування, діяльності електронного уряду з мобільним зворотнім звязком, забезпечення адекватних суспільним потребам політичних рішень. Отже, всебічне вивчення можливостей, потреб і специфіки інформаційного розвитку в сучасному світі та в Україні покликане слугувати збереженню національних культурно-політичних особливостей, сприяти зміцненню діалогу культур, підготовки на рівні національної держави відповіді, адекватної викликам і соціальним небезпекам, які таїть у собі глобалізація. На думку автора, актуальними для дослідження інформаційного розвитку сучасної України є проблеми виявлення реального інтелектуального потенціалу українського суспільства та больових точок його самовідтворення, що значною мірою повязано з утвердженням інформаційної незалежності України; зясування конструктивних і соціально небезпечних чинників інформації як суспільної цінності та джерела політичної влади; розкриття сутності й особливостей втілення у політичному процесі нових інформаційних технологій; визначення взаємозвязку інформації з реалізацією суспільної та особистісної свободи; моделювання і прогнозування суспільно-політичної діяльності через розвиток нових засобів масової інформації та комунікації. Джерельною базою дослідження послугували: концепції й наукові підходи щодо інформаційного розвитку представників світової і вітчизняної науки; законодавство України про інформацію; матеріали періодичної преси, спеціалізованих видань, Інтернету; дані Держкомстату України, Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, інших державних установ і недержавних організацій.У вступі обґрунтовується актуальність теми, ступінь наукового дослідження проблеми, визначаються обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, методологічні засади дисертації, наукова новизна, теоретичне і практичне значення роботи, подана характеристика її апробації.Стверджується, що інформаційне суспільство - це суспільство, якому притаманні такі ознаки: розвиток нових інформаційних технологій, перетворення інформації на один із найважливіших продуктів для більшості людей; доступність інформації для всіх бажаючих, окрім випадків, передбачених законодавством щодо інформаційної безпеки; вирішальна роль здатності мислити, аналізувати та використовувати інформацію; різноманітний, особистісно детермінований характер інформаційного впливу та його наслідків. У контексті вищевказаних понять визначено три основні умови, які дають країнам можливість підніматися вгору по технологічних сходинках: політична стабільність, яка дає змогу інвесторам сподіватися на отримання прибутку; наявність великого класу підприємців, інженерів, техніків і кваліфікованих робітників, які розробляють і виробляють товари; відповідна системна освіта для підготовки грамотних спеціалістів, що мають знання, необхідні для застосування нових інформаційних технологій. “Інформаційна політика” визначається як надана державою можливість реалізувати право громадян на доступ до інформації, на її поширення, на захист інформації й на захист від інформації. До основних напрямів, покликаних забезпечувати інформаційний розвиток України, автором віднесені: 1) правова формалізація і стандартизація суспільних інформаційних відносин; 2) вдосконалення і демократизація засобів масової інформації; 3) розвиток українського сегмента Інтернету як визначального засобу сучасного суспільно-політичного впливу на масову свідомість; 4) інформаційне забезпечення системи національної освіти; 5) становлення розвиненої національної системи книговидавництва; 6) формування інформаційної політики як механізму втілення органічної взаємодії суспільства і влади; 7) утвердження і поширення нових інформаційних технологій як чинника забезпечення і моделювання політичного процесу; 8) підвищення інформаційними засобами ступеня відкритості суспільства і свободи особистості; 9) залучення механізмів інформатизації в якості основи моделювання та прогнозування суспільно-політичної діяльності. Що стосується інформації, то вона поступово перетворюється на глобальний ресурс людства, який зумовлює й забезпечує процес демократизації суспільства на основі готовності державної влади діяти відкрито, на засадах плюралізму думок і підходів.Він має велике значення для формування єдності українського суспільства, якому в сучасних умовах заважає те, щ