Закономірності розподілу транспортних потоків на ділянках вулично-дорожної мережі. Реалізація оптимального розподілу використання математичного моделювання структури дорожнього руху. Ліквідація затримок біля регульованих та нерегульованих перехресть.
Аннотация к работе
Дослідження, що проводились в області інформаційного забезпечення для побудови моделей транспортних потоків не враховували особливості автоматизованого управління дорожним рухом, та оптимізацію розподілу транспортних потоків. Робота виконувалась відносно “Цільової комплексної програми розвитку транспортного комплексу України “Транспорт”, яка була прийнята розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23. 07. 1993 № 551-Р;”Програма забезпечення безпеки дорожнього руху та економічної безпеки транспортних засобів” яка була прийнята постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. Для досягнення цієї мети в роботі були розвязані наступні задачі: - проведено аналіз сучасних методів визначення функцій розподілу транспортних потоків у містах , визначені проблемні питання , повязані з розподілом транспортних потоків; проведено імітаційне моделювання руху транспортних засобів на вулично-дорожних мережах міста; Наукова новизна отриманих результатів полягає в подальшому розвитку і поглибленню теоретичних і методологічних основ для керування транспортними потоками у великих містах.Керування транспортними потоками руху є прикладом керування складною системою з присутніми їм властивостями: наявністю мети, великою кількістю виконавчих функцій, складною, ймовірною та динамічною поведінкою, яка проявляється в залежностях підсистем і потребує оберненого звязку при керуванні. Обєктом керування в системі є транспортний потік, що характеризується низкою ознак процесу руху: інтенсивність, швидкість, склад та інші показники. Таким чином, визначивши маршрути руху немаршрутизованого транспорту, можливо визначити інтенсивність руху транспортних засобів на ділянках вулично-дорожної мережі. Тому фактори, що впливають на вибір можливого маршруту руху, будуть визначати розподіл потоків транспортних засобів у містах. До цих факторів слід віднести кількість смуг руху, склад потоку, динамічні якості груп транспортних засобів.„Дослідження взаємозвязку умов та параметрів руху транспортних засобів” включає методику проведення досліджень та обробки даних, експерементальне дослідження законів розподілу параметрів руху транспортних засобів. Аналіз експериментальних залежностей транспортних засобів від умов їх руху проводився методами кореляційного та регресійного аналізу. Так, на основі цих моделей випливає, що швидкість руху транспортних засобів збільшується, якщо зростає інтенсивність руху. Закономірності зміни швидкості руху транспортних засобів на ділянках маршрутів між перехрестями з двустороннім рухом можуть бути описані рівнянням: (1) де L-довжина ділянки маршруту, V-швидкість транспортного потоку, K-кількість смуг в напрямку транспортного потоку, Вв-вік водія,-питома потужність двигуна. Критерієм ефективності розподілу транспортних потоків по мережі використано сумарний час переміщення F, який визначається формулою: (2) де-час проїзду по дузі I при інтенсивності руху на ній q;-інтенсивність потоку, рух якого починається у вершині j.В залежності від типу ділянки в розрахунках реалізуються відповідні моделі та параметри законів розподілу, що наведені в розділі 2.Так як в здебільшому швидкість руху розподілена за нормальним законом, Методом Неймана визначається фактична швидкість руху транспортних засобів.Аналіз результатів обстеження показав, що кореспонденція транспорту між районами міста реалізується різними шляхами слідування. Величина такої кореспонденції складається із суми кореспонденцій , які реалізуються на кожному шляху. Аналіз закономірностей зміни величини кореспонденцій та часу руху на кожному шляху слідування показав, що величина кореспонденцій на кожному із можливих шляхів слідування обернено пропорціональна часові руху між цими районами, і описується наступною залежністю: (14) де - величина кореспонденції із i-го в j-й район, яка реалізується на k-му шляху слідування; - кореспонденція між транспортними районами; - час руху між i-м і j-м районами на k-му шляху слідування , хв.; - час руху між i-м і j-м на шляху слідування m, хв; n-кількість можливих шляхів слідування із i-го в j-й район. Таким чином, використовуючи залежність (14) можна визначити величину кореспонденцій, яка реалізується на кожному шляху слідування. Транспортні потоки на ділянках вулично-дорожньої мережі формуються шляхом суперпозиції кореспонденцій транспорту із района відправлення до району прибуття , шлях слідування до яких проходить через задану ділянку .1.Проведений аналіз методів організації і керування дорожнім рухом показав, що зниження концентрації автомобільних потоків і звязаних з ними економічних втрат, кількість дорожньо-транспортних пригод, транспортного шуму, забруднення довколишнього середовища, можливо за рахунок розподілу транспортних потоків по ділянкам вулично-дорожної мережі, Для цього необхідно визначити закономірності розподілу потоків транспортних засобів у містах. Аналіз закономірностей розподілу транспортних потоків у містах дозволив зробити висновок, що основним фактором у формуванні транспортних потоків на ділянках вулично-д