Наголошено, що впровадження інформаційних освітніх технологій ґрунтується на особистісно орієнтованому підході до процесу навчання, відмові від науко- і раціоцентризму, розвиткові творчого потенціалу особистості, вільному вираженні нею власних поглядів.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження обумовлена потребами практики, насамперед, необхідністю вивчення сутності, напрямів та основних засобів інноваційного розвитку освіти, що здійснюється під впливом радикальних змін світової соціокультурної динаміки, зокрема, під впливом таких процесів, як глобалізація та інформаційна революція. Як показують дослідження, для того щоб бути співрозмірною з часом, освіта має носити інноваційний характер, за рядом показників обганяти його, йти по переду тих вимог, які суспільство поставить перед особистістю вже через декілька років. Інноваційність розвитку освіти - постійні нововведення в діяльність навчально-виховних закладів, в навчально-виховний процес - є тією нагальною потребою, без задоволення якої вона втратить взаємозвязок з життям, загубить свій творчий потенціал, перетвориться в рутинну справу, не потрібну ні суспільству, ні особистості. В основі інноваційного розвитку освіти мають знаходитись педагогічна, ширше - соціогуманітарні науки (філософія, політологія, соціологія тощо), які як і в інших галузях суспільного виробництва, прокладають дорогу практиці. Нині все більш потужно вчені і педагоги говорять про інформатизацію освіти як закономірний процес соціально-педагогічних перетворень, що звязані з насиченням освітніх систем інформаційною продукцією, засобами та технологією, впровадження в навчально-виховні установи інформаційних засобів, що базуються на мікропроцесорній техніці, а також інформаційної продукції та педагогічних технологій, що базуються на цих засобах.Мова йде, таким чином, про реальну перспективу набуття освітою і наукою економічно-прибуткового характеру. Для освіти ж знання є її ядром, віссю, довкола якої обертається весь навчальний процес. Вся освіта має характер такого процесу від одного субєктивного відкриття до наступного. Коли це застосування своєю сферою має освіту, а завданням - поліпшення її якості завдяки новим освітнім технологіям, слід говорити про освітні інновації. У другому розділі - „Інноваційний характер інформаційних технологій” під інноваційною освітою автор розуміє освіту, засновану на нових знаннях та інноваційній динаміці.Щодо цього у практичній педагогіці навіть склалися не тільки такі пріоритетні напрями аналізу застосування компютера, як вивчення основ інформатики й обчислювальної техніки чи керування освітніми установами і навіть регіональними освітніми системами. Особлива увага нині стала приділятися і впровадженню інформаційних технологій в освітній процес, розгортанню системи освіти на підставі використання найсучасніших інформаційних технологій. Невідємною складовою впровадження інформаційних освітніх технологій в умовах становлення інформаційного суспільства є інформаційні мережі, використання яких дозволяє субєктові отримувати доступ до різних джерел інформації і баз показників, спілкуватися з колегами, фахівцями, які працюють у розбіжних сферах, брати участь в електронних конференціях, отримувати інформацію з різних регіонів, мати доступ до електронних архівів програмного забезпечення для персональних компютерів та ін. Рівень її сформованості визначається, по-перше, знаннями про інформацію, інформаційні процеси, їх моделі й технології; по-друге, уміннями і навичками застосування засобів і методів обробки та аналізу інформації в сфері педагогічної діяльності; по-третє, умінням використовувати сучасні інформаційні технології в освітній діяльності; по-четверте, світоглядним баченням навколишньої дійсності як відкритої інформаційної системи. З огляду на це в дисертаційній роботі наголошується, що аксіологічний аспект впровадження інформаційних освітніх технологій передбачає створення нової парадигми освіти, орієнтованої на виховання базисних цінностей, які узасадничують професійну і загальноосвітню (загальнокультурну) компетентність особистості.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
Головний висновок дисертаційної роботи полягає в тому, що інформатизація освіти є визначальним чинником формування інноваційно-інформаційного суспільства в Україні. Адже в інформаційному суспільстві впровадження інформаційних технологій є загальним орієнтиром розвитку всіх сфер життєдіяльності спільноти, а відтак і одним із пріоритетних напрямів піднесення освіти.
Інформаційні технології позитивно впливають на процес навчання і виховання насамперед тому, що змінюють схему передачі знань і методи навчання. Водночас впровадження таких технологій у систему освіти в умовах становлення інформаційного суспільства ґрунтується на застосуванні компютерів і телекомунікацій, спеціального устаткування, програмних і апаратних засобів, систем обробки інформації тощо.
Хоча сучасні освітні технології й узасадничені трьома основними чинниками технічного ґатунку - компютерною технікою, інформаційними мережами і мультимедійними засобами, - однак спрямовані вони на людину і покликані сприяти її розвиткові. Компютерна техніка допомагає індивідуалізувати навчання, налагодити зворотний звязок з тим, хто навчається, звільнити субєктів навчального процесу від рутинної роботи. Завдяки людині така техніка в процесі її використання набуває особливого змісту. Щодо цього у практичній педагогіці навіть склалися не тільки такі пріоритетні напрями аналізу застосування компютера, як вивчення основ інформатики й обчислювальної техніки чи керування освітніми установами і навіть регіональними освітніми системами. Особлива увага нині стала приділятися і впровадженню інформаційних технологій в освітній процес, розгортанню системи освіти на підставі використання найсучасніших інформаційних технологій.
Водночас необхідною для функціонування компютерної техніки є розробка програмних засобів, які репрезентують навчальні предметні середовища, котрі вбирають у себе логіку й структурованість програмно-методичних комплексів і компютеризованих курсів, обсяг інформації і способи її передачі.
Невідємною складовою впровадження інформаційних освітніх технологій в умовах становлення інформаційного суспільства є інформаційні мережі, використання яких дозволяє субєктові отримувати доступ до різних джерел інформації і баз показників, спілкуватися з колегами, фахівцями, які працюють у розбіжних сферах, брати участь в електронних конференціях, отримувати інформацію з різних регіонів, мати доступ до електронних архівів програмного забезпечення для персональних компютерів та ін. Але це значно збіднює субєкт-субєктні взаємодії, які виявляються опосередкованими компютерною технікою. З огляду на це в дисертаційному дослідженні робиться висновок про необхідність розбудови віртуального інформаційного мережевого простору на засадах гуманізму, наповнення міжсубєктних віртуальних стосунків людяністю, людинолюбством.
В процесі впровадження інформаційних освітніх технологій особлива увага повинна приділятися формуванню інформаційної культури фахівця. Рівень її сформованості визначається, по-перше, знаннями про інформацію, інформаційні процеси, їх моделі й технології; по-друге, уміннями і навичками застосування засобів і методів обробки та аналізу інформації в сфері педагогічної діяльності; по-третє, умінням використовувати сучасні інформаційні технології в освітній діяльності; по-четверте, світоглядним баченням навколишньої дійсності як відкритої інформаційної системи.
У дисертаційній роботі також зазначається, що нагальною потребою розвитку сучасного суспільства є формування нової інформаційної культури. Світ крок за кроком просувається в напрямі до створення інноваційно-інформаційного суспільства, в якому нові системи виробництва потребують також і якісно нового рівня технологій. Узасадничена на інформації модель суспільства передбачає кардинальне переосмислення розгортання технологічних аспектів у всіх сферах його життєдіяльності.
З огляду на це в дисертаційній роботі наголошується, що аксіологічний аспект впровадження інформаційних освітніх технологій передбачає створення нової парадигми освіти, орієнтованої на виховання базисних цінностей, які узасадничують професійну і загальноосвітню (загальнокультурну) компетентність особистості. Такий підхід зумовлює корінні зміни змісту, організаційних форм і технологічних засад усієї освітньої системи. У цьому процесі „старі" цінності, які нещодавно здавалися цілком певними, замінюються „новими", малознайомими для попередньої практики, ціннісними орієнтаціями. Впровадження сучасних інформаційних освітніх технологій повинне виходити з пріоритету загальнолюдських цінностей. На практиці це також означає, що використання інформаційних освітніх технологій в умовах становлення інформаційного суспільства, так само, як і навчальний процес загалом, має бути максимально деідеологізованим і деполітизованим.
З огляду на зроблений в дисертаційному дослідженні висновок про необхідність впровадження інформаційних освітніх технологій в умовах становлення інноваційно-інформаційного суспільства в роботі розглядаються основні шляхи і засоби інтенсифікації цього процесу. Зокрема, виділяються три основні етапи впровадження інформаційних технологій в освіту, кожному з яких відповідають належні шляхи і засоби їх реалізації в навчальному процесі.
Дослідження впровадження інформаційних освітніх технологій, визначення змісту, межі та наслідків процесу інформатизації освіти, як чинника формування інноваційно-інформаційного суспільства має не тільки теоретичне, але й практичне значення. Сьогодні однією з найбільш поширених освітніх технологій з погляду необхідності застосування переважної більшості розглянутих в дисертаційній роботі засобів впровадження саме інформаційних технологій у навчальний процес є дистанційна освіта. Вона аналізується в дисертації як сукупність інформаційних технологій, які забезпечують доставку тим, хто навчається основного обсягу досліджуваного матеріалу, інтерактивна співдія тих, кого навчають, і викладачів у процесі навчання тощо. Таке розуміння дистанційної освіти дозволило зробити висновок про те, що власне технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання.
Разом з тим у дисертаційному дослідженні підкреслюється, що процес інформатизації освіти в Україні здійснюється суперечливо й багато в чому не послідовно. Причому, мова йде не лише про матеріальну чи фінансову сторону справи, але й про психолого-педагогічний супровід, формування базового пласту якого в Україні ще не завершено. Враховуючи актуальність, практичну потребу й недостатню теоретичну освоєність проблеми, автор обрав її у якості предмета самостійного теоретичного аналізу.
В дисертаційному дослідженні також визначено методологічні засади міждисциплінарного дослідження процесу інформатизації освіти; їх основу складають соціоісторичний та соціокультурний підходи в системному доповнюючому поєднанні, що дозволяє трактувати інформаційне суспільство як третю фазу (вслід за аграрною та індустріальною) розвитку цивілізації, а процес інформатизації як обєктивну тенденцію розвитку освіти в інформаційному суспільстві.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ
1. Олійник А. Інформаційні технології як засіб реалізації моделі інноваційної освіти //Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. - Серія 7. - №11 (21). - Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. - 2007. - С. 278-282.
2. Олійник А. Філософія інноваційного розвитку освіти: економічний контекст //Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності. Альманах. - К., 2006. - Вип. 18. - С. 207-213.
3. Олійник А. Болонські домовленості як правове і організаційне підґрунтя інноваційного розвитку освіти //Вища освіта України, 2006. - №4. -
С. 14-20.
4. Олійник А. Поняття й реальність процесу інноваційного розвитку освіти в Україні в контексті Болонських декларацій //Вища освіта України, 2007. - № 1. - С. 42-49.