Інформатизація соціальних комунікацій: наукові концепції, правові складники та галузева структура - Автореферат

У першу чергу це пояснюється неоднозначністю розуміння і трактування визначальної складової цього устрою - інформації, а також важливістю процесів інформатизації та компютеризації для всіх галузей життя: технічної, соціальної, інформаційної, медичної, сфери влади й самоуправління та ін. Питання впливу інформатизації на суспільні аспекти формування ІС потребують детального вивчення, враховуючи прискорення й масштаби інформаційно-комунікаційних процесів, глобалізацію та еволюцію інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) при переході до нового устрою в режимі реального часу і, як наслідок, нові суспільні відносини вимагають відповідної структурної, концептуальної, правової та міждисциплінарної взаємодії. Інформатизація як визначальний чинник розвитку сучасного суспільства сприяє переходу до зміни типу соціальних комунікацій; папір та інші традиційні форми втілення, збереження і передачі даних нині замінюються їх цифровими аналогами, у результаті чого формується нова культура споживання і нові види комунікативного діалогу, в якому компютери, стільникові телефони, новітні засоби трансляції знань (планшети, інтерактивні дошки інше) відіграють часткову, а часом - домінантну роль у процесі налагодження розуміння. Різні складові становлення ІС відображено у працях українських та зарубіжних теоретиків, концептуальне бачення розвитку глобального та національного відкритого інформаційного простору ІС втілено у декларативних та законодавчих актах міжнародних організацій, Верховної ради України, Кабінету Міністрів України. Протягом останніх десяти років інформаційно-комунікаційні технології, інформатизація стали обєктами пильної уваги українських дослідників за науковими напрямами соціології, філософії, журналістикознавства, міжнародних відносин, бібліотечної справи, інформатики та інше.Розділ І «Теоретично-правові концепції вивченні інформатизації» дає можливість зрозуміти головні концептуальні підходи до розуміння соціальної інформації й соціальної інформатизації, а також презентує правові концепції реалізації інформатизації. У підрозділі 1.1 «Термінологічне означення понять інформація та інформатизація» здійснюється аналіз праць українських (В. Під інформатизацією ми схильні розуміти сукупність взаємозвязаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що мають на меті створити умови для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства завдяки розробці, розвитку й використанню інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, які базуються на застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. У підрозділі 1.3 «Правові складники інформатизаційних процесів» досліджуються основні міжнародні законодавчі акти, що спрямовані на регулювання процесів інформатизації в суспільстві, і в соціальних комунікаціях зокрема, а також вивчаються і систематизуються всі українські нормотворчі документи, присвячені інформатизації як явищу соціальної комунікації. Розділ ІІІ «Інформатизація в соціальних секторах» описує головні тенденції наукового осмислення процесів інформатизації у різних галузях соціального буття крізь призму вивчення вузькоспеціалізованої і профільно орієнтованої наукової літератури у вигляді дисертацій, монографій, наукових статей, у наслідок чого формується цілісна картина відображення рівня наукового розуміння інформатизації в українському соціумі та в соціальній комунікації, для наочного підтвердження чого розроблена модель наукового осмислення процесів інформатизації у соціальній комунікації (рис.Найбільш детально розглядають її в журналістикознавстві, комунікативістиці, філософії, соціології, інформатиці. У результаті проведених опрацювань виділяємо найбільш розвинені у науковому контексті напрямки - це інформатизація бібліотечної справи та освітнього процесу; теорія впровадження ІС в Україні, систематизація філософських та соціологічних спрямувань ІС; соціологія інформатизації; глобалізація як наслідок нарощення інформаційної інфраструктури; комунікація у новому типі суспільства (за напрямками філософія, соціологія, лінгвістика); інформаційна безпека та інформаційна політика (юридично-правові й управлінські аспекти). Українські посадовці активно генерують законодавчі акти, спрямовані на реалізацію ІС в Україні, інформатизацію соціальних комунікацій, гарантування вільного і широкого доступу для пошуку, використання і послуговування будь-якою інформацією, орієнтуючись на кращі міжнародні наробки і рекомендації. Зазначимо: українське законодавство, не зважаючи на відсутність врегулювання деяких правовідносин, як-то діяльність медіа в інтернеті й поширення інформації в мережі загалом, є достатньо розвиненим і враховує більшість міжнародних тенденцій, повязаних з використанням ІКТ, інформатизацією ІС. Як наслідок процесу інформатизації та зміни значення інформації в суспільстві виникають теорії та концепції розвитку світу в найближчому майбутньому.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Соціальна інформація є предметом вивчення багатьох наук. Найбільш детально розглядають її в журналістикознавстві, комунікативістиці, філософії, соціології, інформатиці. Соціальна складова інформації повязана з суспільно орієнтованими процесами функціонування соціальних інститутів держави, враховуючи як групові інтереси, так й інтереси окремо взятого індивідууму.

Соціальні дослідження інформатики є пріоритетними у різних галузях, включаючи компютерні науки, інформаційні системи, інформаційні науки та деякі соціальні науки. При цьому кожна з них використовує дещо іншу термінологію, адаптовану до конкретних наукових проблем. Ця різноманітність повязаних точок зору і спеціалізованих термінів ускладнює для багатьох неспеціалістів (і навіть фахівців) процес пошуку і розуміння основних складових і системних відносин у відносно нових наукових царинах - соціальній інформатиці та соціальній комунікації.

2. Ми здійснили спробу розібратися і впорядкувати знання, накопичені нашими попередниками про інформатизацію соціальних комунікацій, її основні формотворчі елементи, емпіричні основи, галузеву ієрархію. Для цього ми орієнтувалися на теорії, концепції, наукові та методичні розробки вітчизняних та зарубіжних авторів, особливу увагу приділивши тематично орієнтованим дисертаційним дослідженням українських вчених за останні десять років. У результаті проведених опрацювань виділяємо найбільш розвинені у науковому контексті напрямки - це інформатизація бібліотечної справи та освітнього процесу; теорія впровадження ІС в Україні, систематизація філософських та соціологічних спрямувань ІС; соціологія інформатизації; глобалізація як наслідок нарощення інформаційної інфраструктури; комунікація у новому типі суспільства (за напрямками філософія, соціологія, лінгвістика); інформаційна безпека та інформаційна політика (юридично-правові й управлінські аспекти). В Інституті журналістики за кодом спеціальності 27.00.07 - Соціальна інформатика станом на початок 2011 р. не захищено й не прийнято до розгляду жодної дисертації. За кодом спеціальності 10.01.08 - Журналістика, за яким здійснювався розгляд наукових напрацювань вчених у галузі журналістикознавства та комунікативістики до 2008 р. виділимо тематично опосередковані дослідження з інформатизації галузей журналістика та видавнича справа і редагування О. Мелещенка «Компютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір», Т. Лильо «Глобалізація комунікаційного простору і процеси національної ідентифікації у посткомуністичному світі », Т. Чілачаву «Сучасні інформаційні технології як чинник оптимізації журналістсько-редакційної діяльності », В. Владимирова «Проблема розуміння інформації в журналістиці». Проте ці роботи лише частково, епізодично розглядають інформатизаційні впровадження в журналістську діяльність і не створюють цілісну картину динаміки розвитку й становлення соціальної інформатики у комунікаційно-медійній інфраструктурі. У звязку з чим науковим керівникам слід звернути особливу увагу на рекомендації до розробки й напрацювання наукових тем для аспірантів, повязаних з інформатизацією суспільства і журналістики зокрема.

3. Українські посадовці активно генерують законодавчі акти, спрямовані на реалізацію ІС в Україні, інформатизацію соціальних комунікацій, гарантування вільного і широкого доступу для пошуку, використання і послуговування будь-якою інформацією, орієнтуючись на кращі міжнародні наробки і рекомендації. У наслідок цього українське галузеве інформаційне законодавство є втіленням загальновизнаних світових постулатів. Наприклад, галузевий стандарт СУІБ 1.0/ISO/IEC 27001:2010 «Інформаційні технології. Методи захисту. Система управління інформаційною безпекою» є адаптованим актом міжнародного стандарту «ISO/IEC 27001:2005 Information technology - Security techniques - Information security management systems». Концепція національної інформатизації, Закони України «Про телекомунікації», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» на декларативному рівні регулюють систему відносин між державою та субєктами інформаційної діяльності у галузі інформатизації суспільства. Зазначимо: українське законодавство, не зважаючи на відсутність врегулювання деяких правовідносин, як-то діяльність медіа в інтернеті й поширення інформації в мережі загалом, є достатньо розвиненим і враховує більшість міжнародних тенденцій, повязаних з використанням ІКТ, інформатизацією ІС. При цьому національні акти виписані таким чином, що враховують положення ратифікованих Верховною Радою міжнародних документів.

4. Як наслідок процесу інформатизації та зміни значення інформації в суспільстві виникають теорії та концепції розвитку світу в найближчому майбутньому. В останні роки йде активна трансформація поняття «постіндустріальне суспільство», популяризованого Д. Беллом, зі збереженням його змістового наповнення; для позначення нового типу суспільних відносин нині прийнято застосовувати термін «ІС» і, як наслідкове, «СЗ», хоча єдності в теоретичних колах щодо поняттєвого апарату немає. В. Іноземцев притримується позиції Г. Кана при використанні терміну «постекономічне суспільство», визначаючи провідну роль знань та інформатизації у розвитку економіки. Подібні позиції зустрічаємо в Д. Тапскотта з його «електронно-цифровим суспільством» та Дж. Гелбрейта з його «новим індустріальним суспільством». М. Кастельс пропонує застосовувати вислів «мережеве суспільство», що будується на пріоритетності інформаційних технологій. В «електронному суспільстві» М. Маклюена визначальними є електронні ЗМІ, інформаційні технології та вдосконалення компютерної техніки в комунікативістиці. Для Ж. Бодріяра та А. Етціоні новий тип суспільних відносин асоціюють з постмодерном. Частка «пост» є складовою для багатьох трактувань зарубіжними науковцями, зокрема Дж. Ліхтхайм - «постбуржуазне», Р. Сейденберг - «пості сторичне». Б. Гейтс в основу своїх теорій закладає «техносуспільство». Нестандартне тлумачення з деяким відсотком скепсису пропонує Р. Барнет - постнафтове суспільство. П. Дракер для позначення наступної форми суспільного устрою пропонує використовувати термін «посткапіталістичне», а Дж. Сорос та К. Поппер - «відкрите суспільство». Футуролог Р. Курцвейл вважає, що соціум перебуває на порозі становлення «суспільства постгуманізму», борець за незалежність інтернету Дж. Барлоу передбачає перехід до «цивілізації пізнання». У калейдоскопі назв час від часу виникають «суспільство науки», «мегасуспільство», «суспільство інформатики та звязків», «постцивілізаційне», «постпротестантське» та ін. Причому головні рушійні сили для будь-якої з зазначених форм спільні - глобальність та визначальне значення інформації й інформаційних технологій.

5. Основний етап компютеризації українського суспільства - і редакцій газет різного рівня і різних форм власності - припадає на середину 90-х років минулого століття. Саме тоді почали своє домінування на теренах нашої країни настільні робочі станції типу РС з операційною системою Microsoft. Головною причиною такого вибору середньостатистичним українцем був вільний обіг недорогого піратського програмного забезпечення, підтримуваного зазначеною операційною системою.

Ми цілком усвідомлюємо, що поставлені та вирішені в процесі дослідження завдання не вирішують усіх проблем теорії інформатизації соціальних комунікацій. Надалі слід детально вивчити вплив інформаційних технологій на різні галузі життя, зокрема на журналістику й видавничу справу, розробити класифікацію нових суспільних форм, що виникають у звязку з інформатизацією суспільства й окремих його складових та дослідити ряд інших аспектів, спрямованих на вдосконалення інформаційно орієнтованого виробництва та повсякденного життя.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ АВТОРОМ У НАСТУПНИХ ФАХОВИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Цимбаленко Є. Інформатизація та компютеризація сучасного українського суспільства / Є. Цимбаленко // Інформаційне суспільство. - Вип. 9. - 2009. - С. 54-59.

Цимбаленко Є. Реорганізація масовокомунікаційної глобалізації/ Є. Цимбаленко // Інформаційне суспільство. - Вип. 10. - 2009.- С. 59-63.

Цимбаленко Є. Правове бачення інформатизаційних реалій у світовому та українському вимірах // Наукові записки Інституту журналістики. - К.: Ін-т журн., 2010. - Т. 41. - С. 201-204.

Цимбаленко Є. Мовні парадокси у глобалізаційних процесах / Є. Цимбаленко // Стилі і текст. - 2010. - №11. - С. 45-52.

Цимбаленко Є. Проблеми української мови у сучасному програмному забезпеченні / Є. Цимбаленко // Слово і суспільство: Зб. наук. праць / За ред. О. Пономерева. - К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2000. - С. 134-135.

У додаткових публікаціях: Цимбаленко Є. Місце і роль соціальної інформації в інформаційно-комунікаційній структурі / Є. Цимбаленко // Вісник Харківського національного університету. Серія соціальні комунікації. - Х., 2010. - Вип. 2. - С. 17-21.

Цимбелнко Є. Процеси інформатизації в регіональних медіа / Є. Цимбелнко // Регіональні ЗМІ України: історія, стан, перспективи розвитку : матеріали І Міжнар. наук. нонф. - Т. ІІІ. - Луганськ, 2010. - С. 99-106.