Класифікація інфляції та її показники. Соціально-економічні наслідки інфляції в ринковій економіці. Причини розвитку гіперінфляції в Україні. Основні методи стабілізації грошового обігу. Проблеми та перспективи антиінфляційної політики в Україні.
Аннотация к работе
Явище інфляції відоме давно, приблизно з IV - III ст. до н.е., або з моменту, коли як гроші стало утверджуватися срібло, менш дорогоцінний ніж золото метал. У докапіталістичну епоху знецінення грошей було наслідком втрати довіри до монет, у яких при чеканенні додавалося менше дорогоцінного металу (порівняно з офіційно-встановленою кількістю), або наслідком зниження вартості виробництва золота. На нижчій стадії розвитку капіталізму (тобто з початку XVI ст. до кінця XIX ст.) інфляція виникала лише під час війн та повоєнної розрухи: держава вдавалася до надмірної емісії паперових грошей і припиняла їхній обмін на золото. На вищій стадії розвитку капіталізму інфляція була постійного та загального характеру, охопивши всі розвинуті країни. В сучасний період в Україні відбувається складний і багатоплановий процес трансформації економічної системи, який ускладнюється тим, що починаючи з 1990 р. почала катастрофічно наростати інфляція, при чому державні органи намагалися спочатку її замовчувати.Вона складає суть закону обігу грошей, згідно з яким кількість грошових одиниць (Г), необхідна в даний період для забезпечення товарно-грошового обігу, прямо пропорціональна кількості товарів і послуг (Т), їхній ціні (Ц) та обернено пропорціональна швидкості обігу грошей (Ш). Якщо ця відповідність порушується, то виникає інфляція, головними наслідками якої є падіння життєвого рівня населення, посилювання аритмії виробництва, „перелив” капіталів із виробництва в сферу обігу, падіння обсягів виробництва тощо.[3, с.704 ] Справа в тому, що золоті гроші - і тільки вони мають унікальну якість „відчувати”, коли їх багато в обігу і коли не достає Якщо грошей в обігу стало більше, ніж потрібно для обігу товарів , вони „автоматично” виходять з обігу і перетворюються в засіб нагромадження, а якщо грошей в обігу не достає, то вони також „автоматично” покидають свої сховища і вмикаються в процеси грошового та товарного обігу. Так, П.Самуельсон в підручнику „Економіка” писав: „Під інфляцією ми розуміємо період загального зростання цін на товари і фактори виробництва...” [14, с.227 ] в) до іноземних валют - в цьому випадку падає курс національної валюти по відношенню до іноземних грошових одиниць, які зберегли свою реальну вартість, або знецінились в меншій ступені. Якщо інфляція - це виключно явище пропозиції грошей, то чому зростання грошової пропозиції не зумовило пропорційного зростання індексу цін, а рівень інфляції при постійному зростанні пропозиції грошей то зростав, то зменшувався ?Особливостями інфляційного зростання цін у 90-ті роки ХХ століття в Україні стали не наслідки війни і циклічні коливання виробничого циклу, а взаємо переплетення низки зовнішніх і внутрішніх причин. Негативний вплив мала також нездатність учасників перебудови замінити вичерпні адміністративні регулятори механізмом ринкового регулювання виробництва, розподілу, обміну і споживання. Тобто в молодій суверенній країні діяли також причини, що викликають інфляцію, успадковані від колишнього СРСР. В Україні, починаючи з 1990 р., інфляція почала катастрофічно наростати, при чому державні органи намагалися спочатку її замовчувати. Причинами інфляції стали чинники, названі вище, а головне - незбалансованість державного бюджету (значне перевищення витрат над доходами), падіння рівня виробництва в усіх галузях, у тому числі товарів масового споживання, зниження сільськогосподарського виробництва, необґрунтоване підвищення цін на товари (послуги), безмірна емісія купонних грошей, які остаточно знецінилися.Інфляцію не можна повністю ліквідувати, оскільки вона обумовлена циклічним характером розвитку ринкової системи. Адаптивна політика проявляється у пристосуванні до умов інфляції, у помякшенні її негативних наслідків, поступовому знижені темпів зростання грошової маси. · Застосування політики „цін та доходів” (уряд або заморожує ціни і номінальні доходи, або „привязує” зростання рівня цін до зростання заробітної плати, а зростання заробітної плати - до підвищення продуктивності праці. Вихід з „шоку пропозиції” передбачає структурну перебудову економіки, а отже, зростання одних цін швидше, ніж інших, і навіть зменшення цін у деяких галузях. Вихід з інфляції передбачає не стільки усунення її наслідків (хоч це теж потрібно), скільки подолання спаду виробництва і ви коріння причин, що викликають знецінення грошей.Робота над запропонованою мені темою дозволила глибоко оволодіти актуальним матеріалом, що стосується механізму виникнення інфляції, її сутності, соціально-економічних наслідків та антиінфляційної політики держави. Особливе місце займає розкриття особливостей інфляційного процесу та напрямків антиінфляційної економічної політики України. Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес. Якщо центральний банк країни з економічних або політичних обставин швидко збільшує грошову масу в національній економіці, то неминуче розвивається інфляція попиту. Методи боротьби з інфляцією умовно можна поділити на дві групи.· Індекс вартості життя - ін
Вывод
Робота над запропонованою мені темою дозволила глибоко оволодіти актуальним матеріалом, що стосується механізму виникнення інфляції, її сутності, соціально-економічних наслідків та антиінфляційної політики держави. При цьому розглянуто проблеми паперово-грошового обігу, класифікацію інфляції та її показники, використано фактичний та статистичний матеріал, що характеризує це явище. Особливе місце займає розкриття особливостей інфляційного процесу та напрямків антиінфляційної економічної політики України.
Основний потік макроекономіки розглядає інфляцію як багатофакторний процес. Серед головних причин інфляції відокремлюють, по-перше, зростання грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту. Якщо центральний банк країни з економічних або політичних обставин швидко збільшує грошову масу в національній економіці, то неминуче розвивається інфляція попиту. По-друге, це дефіцит державного бюджету. Фінансування дефіциту державного бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. По-третє, важливим джерелом інфляційного процесу є мілітаризація економіки. По-четверте, це монополії та необгрунтовані привілеї. По-пяте, структурні диспропорції в національній економіці. Нарешті, інфляційний процес розвивається і під впливом інфляційних очікувань.
Методи боротьби з інфляцією умовно можна поділити на дві групи. Застосування методів першої групи дає змогу знизити рівень інфляції упродовж короткого відтинку часу, наприклад року. Друга група заходів, які називаються антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі. Основним знаряддям першої групи є стримувальна макроекономічна політика, яку називають дезінфляцією. Але її впровадження супроводжується зниженням реального обсягу національного виробництва і зростанням безробіття. Коефіцієнт дезінфляційних витрат показує відсоток реального ВВП, який потрібно принести в жертву задля зниження інфляції на 1 %.
Для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є : ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів і скорочення дефіциту державного бюджету, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. Ефективна монетарна політика передбачає щорічний приріст грошової маси темпом, який не надто перевищує темп зростання національного продукту. Впорядкування державних фінансів означає поступове скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації.
У 1993 році в Україні було здійснено кілька спроб стримати інфляцію через припинення грошової емісії. Проте для проведення послідовної макроекономічної політики урядові бракувало політичної волі. Застосування у першій половині 1994 року адміністративних заходів із приборкання інфляції дещо уповільнило темпи зростання цін, але спричинило катастрофічне падіння обсягу національного виробництва в уже лібералізованій економіці. Ефективна політика у цьому напрямі почала здійснюватися лише з приходом до владу у другій половині 1994 року нового Президента України. Стрижнем програми стабілізації цін було приборкання інфляційних очікувань. Продумана стабілізаційна політика уряду і НБУ дала змогу успішно здійснювати грошову реформу і забезпечити в останні роки прийнятні темпи інфляції.
Світова практика довела, що жодна економічна теорія не спроможна перебороти обєктивну суперечність економічного розвитку. Однак, усвідомивши обєктивність таких явищ, як спад виробництва, безробіття, інфляція, нація має боротися з ними. Уряд виражаючи і захищаючи інтереси свого народу, використовуючи досягнення економічної теорії, може помякшити ці процеси. Багато країн перейшли до соціально-ринкової економіки, тобто до такого типу економічного розвитку, коли свобода ринку і підприємства тісно поєднується з демократичністю і соціальним захистом усіх членів суспільства.
Робота викликала в мене інтерес і значно розширила мої пізнання щодо інфляції.
Список литературы
1. Законодавчі акти України періоду до ринкової економіки. „Фортуна-прес”. Харків, 1997.