Відомості про інфінітив та інфінітивні конструкції в історичному контексті, їх структурні особливості та переклад. Інфінітивні звороти із прийменником for та переклад. Об"єктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction).
Аннотация к работе
Але кількість форм інфінітиву і можливості їх використання в обох мовах відрізняються, що призводить до певних труднощів під час перекладу. Так, в українській мові немає форм, що відповідають тривалому (Continuous) та перфектному (Perfect) інфінітиву. Немає прямих відповідників таким специфічним інфінітивним утворенням, як конструкції із вторинною предикацією, типу обєктний інфінітивний зворот, субєктний інфінітивний зворот. Сучасна перекладацька наука впевнено рухається вперед, набираючи нових потужних обертів завдяки плідній праці вітчизняних (В.І. Також можливості використання інфінітиву у тій чи іншій функції для кожної мови специфічні.Існують певні правила перекладу таких утворень, але вони не завжди є діючими, особливо, коли йдеться про художній текст.Завдання таких досліджень полягає в комплексному вивченні синтаксичних одиниць з позицій аналізу їхньої форми, змісту та функціонування [7, c. До них належать структури, що традиційно іменуються складний додаток/ обєктний предикативний інфінітивний зворот або обєктний відмінок з інфінітивом (Complex Object), складний підмет/ субєктний предикативний інфінітивний зворот або називний відмінок з інфінітивом (Complex Subject), інфінітивна конструкція з прийменником for (For-to-Infinitive Construction), абсолютна конструкція (Absolute Construction), сполучникова інфінітивна конструкція (Conjunctive Infinitive Phrases) і герундіальна предикативна конструкція (Gerundial Predicative Construction). В "Лінгвістичному енциклопедичному словнику" предикація визначається як акт зєднання двох незалежних предметів думки, виражених самостійними словами, для того щоб відбити "стан речей", подію або ситуацію дійсності, і тим самим предикація представляється як акт створення пропозиції [4, c. У "Логічному словнику: ДЕФОРТ" відзначається, що відповідно до сучасних семантичних уявлень будь-який предикат не тільки вказує на ту або іншу властивість або відношення, але й на особливе бінарне логічне відношення, і, відповідно, будь-який предикат розділяється на властиво логічний предикат, що позначає конкретну властивість або відношення, і логічний оператор "<=", що позначає відношення предикації. Р2 - вторинний присудок, який найчастіше виражається неособовими формами дієслова, тобто інфінітивом (з маркером "to" та без нього), дієприкметником І (інфінітив ing), герундієм (інфінітив ing), дієприкметником II (інфінітив ed для правильних дієслів, для неправильних - власна форма) або недієслівною частиною мови (наприклад іменником, прикметником);У розвитку англійськіх інфінітивних конструкцій (АІК) виокремлено три періоди: середньоанглійський (XII - XV ст.), ранньоновоанглійський (XVI - XVII ст.) та новоанглійський (XVIII - XIX ст.). У ХІІ ст. в англійській мові відбувалися інтенсивні зміни, що торкнулися не тільки словникового складу, але й граматичної будови мови, прискоривши процес розвитку та поширення досліджуваних конструкцій, поява яких припадає на кінець ХІІ ст. У XV ст. сталися як кількісні, так і якісні зміни в системі АІК, які повязуємо з розбудовою риторичного мистецтва й розвитком аргументативного мовлення, посиленого впливом перекладів античних авторів. У зазначений період уніфікується й лексичний склад конструкції, вживаються більш складні та синтаксично різноманітніші типи АІК, які виконують функцію вставних одиниць у наступні періоди історії розвитку мови [5, c. Матеріал свідчить про те, що для непоширених типів протягом досліджуваних періодів характерними є два варіанти порядку слів, при якому інфінітив перебуває: (а) у початковій позиції або (б) у кінцевій позиції, яку розглядаємо як марковану.Інфінітивні звороти із прийменником for являють собою сполучення, до складу якого входить: прийменник for плюс іменник у загальному відмінку (або займенник в обєктному відмінку) плюс інфінітив [10, c. Інфінітив, що стоїть після іменника або після займенника в обєктному відмінку з передуючим прийменником for, виражає дію, яку виконує предмет або особа, позначена даним іменником або займенником. Зворот "for іменник інфінітив" виконує функції різних членів речення (у науковій літературі найчастіше функції обставини мети або наслідку): I sometimes think it is a shame for people to spend so much money this way. Переклад звороту залежить від виконуваної їм функції, при цьому прийменник for опускається, а весь зворот - інфінітив з іменником (займенником) з for - перекладається повним підрядним реченням відповідно до виконуваним даним зворотом функції, що зазвичай вводиться за допомогою сполучника що, щоб, до того ж іменник (або займенник) цього звороту разом із передуючим прийменником for перекладається іменником (або займенником) у функції підмета підрядного речення, а інфінітив - дієсловом-звязкою в особовій формі: Не waited for her to speak, but she did not. Іноді, залежно від моделі, цей інфінітивний комплекс може перекладатися інфінітивом або іменником чи займенником у давальному відмінку з інфінітивом.У пр
План
ЗМІСТ
ВСТУП
Розділ 1. Загальні відомості про інфінітив та інфінітивні конструкції
1.1 Інфінітив та інфінітивні конструкції
1.2 Інфінітив та інфінітивні конструкції в історичному контексті
Розділ 2. Інфінітивні конструкції: структурні особливості та переклад
2.1 Інфінітивні звороти із прийменником for
2.2 Переклад інфінітивного звороту з прийменником for
2.3 Обєктний предикативний інфінітивний зворот (The Objective Infinitive Construction
Розділ 3. Особливості функціонування та перекладу інфінітивних конструкцій
3.1 Функціонування інфінітива в стилі художньої літератури
3.2 Стилістичні особливості вживання словосполучень із інфінітивом