Особливості і можливості здійснення необхідних заходів по забезпеченню конкурентоспроможності незайнятого населення. Ознаки, критерії та показники, за якими варто визначати масштаби незайнятого населення, методичні підходи до оцінки його структури.
Аннотация к работе
Ринкові перетворення в Україні супроводжуються низкою негативних соціально-економічних наслідків, серед яких можна назвати звуження сфери регламентованої зайнятості та надмірне розширення нерегламентованої, наявність значних масштабів прихованого безробіття та незайнятості населення. Потужним напрямом, що відповідає логіці ринку, є сприяння забезпеченню конкурентоспроможності незайнятому населенню шляхом удосконалення якості його робочої сили в системі професійної перепідготовки. Але подібна точка зору, а також необхідність нового визначення незайнятого населення, розробки методичних підходів до аналізу оцінки і прогнозування його в умовах незіставності і неусталеності статистичної інформації не знайшли обгрунтування і визнання в економічній науці. В їх роботах закладено методологічні, методичні основи вивчення нагальних проблем ринку праці, розроблено категоріальний апарат, розкрито проблеми раціонального використання трудових ресурсів, виявлено основні фактори, що обумовлюють зростання чи зменшення незайнятого населення, визначено заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці. на основі дослідження новітніх концепцій професійної освіти та результативності їх впровадження в практиці передових країн встановлено потенційну можливість останньої бути найбільш потужним заходом у забезпеченні конкурентоспроможності незайнятого населення; визначено основні риси, яким повинна відповідати ефективна система професійної перепідготовки незайнятого населення;У першому розділі ’’’’Теоретико-методологічні основи визначення незайнятого населення та напрямів забезпечення його конкурентоспроможності’’’’ визначені соціально-економічна сутність категорії ’’’’конкурентоспроможність’’’’, місце і роль професійної перепідготовки в системі забезпечення конкурентоспроможності незайнятого населення, запропоновані методологічні підходи до визначення останнього, а також частки в його складі, яка потребує професійної перепідготовки. Аналіз використання поняття ’’’’конкурентоспроможність’’’’ для характеристики будь-якого товару та урахування особливостей товару ’’’’робоча сила’’’’ дозволило визначити конкурентоспроможність робочої сили як засновану на певному рівні розвитку її властивостей здатність забезпечувати собі реалізацію особистих економічних і соціальних інтересів через конкретний суспільно припустимий вид трудової діяльності. Запобігти цьому і забезпечити надійний рівень якості робочої сили дозволяє професійна перепідготовка незайнятого населення. У другому розділі ’’’’Оцінка незайнятого населення України та аналіз тенденцій формування його конкурентоспроможності’’’’ розроблено методичні підходи і здійснено оцінку чисельності, структури незайнятого населення та його неконкурентоспроможної частки, яка потребує професійної перепідготовки, а також аналіз сучасної системи професійної перепідготовки незайнятого населення. Аналіз оцінювання незайнятого населення дав можливість виявити такі основні тенденції формування його якісного складу: поступово зростала питома вага жінок в порівнянні з чоловіками від співвідношення в 1995 р. відповідно 45,4 і 54,6% до співвідношення в 1998 р. відповідно 50,7 і 49,3%; постійно найбільш вагомою в його складі виступала група осіб віком за 40 років; неухильно зростала питома вага молоді (група у віці від 16 до 29 років): з 32,4 у 1995 р. до 39,1% у 1998 р; протягом досліджуваного періоду модальними були середня та середня спеціальна освіта; показовою виглядає тенденція зростання частки осіб, що мали лише початкову освіту: від 0,9% у 1995 р. до 1,5% у 1998 р.Перехід в економічній сфері діяльності до ринкових відносин потребує створення відповідної системи соціальних гарантій незайнятому населенню, кардинального перегляду орієнтирів державної та регіональної політики забезпечення його конкурентоспроможності на ринку праці. Виходячи з підпорядкованості напрямів забезпечення конкурентоспроможності незайнятого населення стратегічній меті; з того, що головною умовою і рушійною силою для її досягнення є створення ’’’’критичної маси’’ ’’’’нових субєктів’’’’ економічних відносин, основні риси яких визначаються якісною відповідністю найсучаснішим світовим аналогам інших елементів продуктивних сил; а також з того, що ініціація, формування і підтримка такої якості робочої сили забезпечується тільки дією механізму ринкової конкуренції, ми дійшли такого висновку: якщо в певній соціально-економічній системі виявляється щільний позитивний кореляційний зв’’язок між конкурентоспроможністю і якістю (в нашому випадку робочої сили), то це є свідченням, з одного боку, ринкового характеру конкуренції в системі, з іншого, високого потенціалу системи до прогресивного розвитку. Найбільш потужним заходом, що дозволяє активно формувати належний рівень конкурентоспроможності незайнятого населення було визнано надання йому послуг з професійної перепідготовки. Недостатній вплив сьогодні цього напряму роботи з незайнятим населенням на процеси формування ринку праці, пояснюється неспроможністю