Аналіз впливу наркотичних анальгетиків та нестероїдних протизапальних препаратів на знеболюючу активність аміноглікозидів та просудомні властивості фторхінолонів. Оцінка знеболювання при внутрішньочеревному введенні на моделі "електрошкірної стимуляції".
Аннотация к работе
Антибіотики і антибактеріальні препарати (АБП) є цінною фармакологічною групою лікарських засобів, які, на відміну від інших препаратів, здатні впливати саме на причину захворювань (Страчунский Л.С., Козлов С.Н., 2002). Так, АБП здатні спричиняти нейротропні ефекти, що виявляються в ототоксичності, головному болі, запамороченні, підвищеній судомній готовності та ін (Goodman L.S., Hardman J.G., Limbird L.E. Фторхінолони і чотирнадцятичленні макроліди здатні подовжувати інтервал QT, що може призвести до раптової зупинки серця (Карпов О.И., 2006). Основною групою лікарських засобів, що використовуються для лікування і профілактики інфекційних захворювань, є антимікробні препарати (Доказательная медицина. За експериментальними даними, аміноглікозидні антибіотики здатні на тваринах чинити знеболюючий ефект, що зумовлений блокадою кальцієвих каналів N-типу і блокадою ванілоїдних рецепторів (Ocana M., Baeyens J.M., 1991).При внутрішньочеревному введенні розчину гентаміцину в дозі 15 мг/кг поріг больової чутливості підвищився на 30-й хвилині експерименту на 30 % (р<0,05), на 60-й хвилині - на 41% (р<0,05), на 90-й хвилині - на 51 % (р<0,05), на 120-й хвилині - на 31 % (р<0,05) стосовно вихідного фону, що також слабіше у порівнянні з розчином диклофенаку натрію. При внутрішньочеревному введенні розчину канаміцину в дозі 15 мг/кг поріг больової чутливості підвищився на 30-й хвилині експерименту на 33 % (р0,05), а на 120-й хвилині - на 23 % (р>0,05) стосовно вихідного фону, що свідчить про помірну аналгетичну активність канаміцину на відміну від препарату порівняння диклофенаку натрію. Так, після внутрішньочеревного введення розчину стрептоміцину в дозі 20 мг/кг поріг больового реагування підвищився на 30-й хвилині експерименту на 13 % (р>0,05), на 60-й хвилині - на 34 % (р0,05), а на 120-й хвилині - на 13 % (р>0,05) відносно вихідного фону. Після введення диклофенаку натрію в дозі 10 мг/кг поріг больового реагування підвищився на 30-й хвилині експерименту - на 62 % (р<0,05), на 60-й хвилині - на 84 % (р<0,05), на 90-й хвилині - на 71 % (р<0,05) і на 120-й хвилині - на 65 % (р<0,05) відносно вихідного фону, що свідчило про виразну знеболюючу активність. Таким чином, комбінація трамадолу і гентаміцину за знеболюючою активністю наближалася до трамадолу в дозі 20 мг/кг, про що свідчили зміни порогів больової реакції при комбінованому введенні, які склали: 84 % (р<0,05), 118 % (р<0,05), 128 % (р<0,05) і 109 % (р<0,05) на 30, 60, 90 і 120-й хвилинах відповідно в порівнянні з вихідним фоном, та перевищувала знеболюючу активність трамадолу в дозі 15 мг/кг на 26 % (р<0,05) і 31 % (р<0,05) відповідно на 90-й і 120-й хвилинах експерименту.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення наукової задачі, яка полягає у вивченні знеболюючої дії аміноглікозидів та просудомної активності фторхінолонів при сумісному введенні з наркотичними анальгетиками і нестероїдними протизапальними препаратами для безпечної та ефективної фармакотерапії. Аміноглікозиди демонструють знеболючу активність при внутрішньочеревному введенні на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» щурів за реакцією вокалізації тільки в певних дозах (амікацин 10 мг/кг, гентаміцин 15 мг/кг, нетилміцин 20 мг/кг, канаміцин 20 мг/кг, стрептоміцин 15 мг/кг, тобраміцин 5 мг/кг), вище і нижче за які аналгезія не виявляється. Гентаміцин при внутрішньочеревному введенні в дозі 15 мг/кг не підсилював знеболюючу дію диклофенаку натрію в дозі 10 мг/кг, німесуліду в дозі 40 мг/кг, целекоксибу в дозі 50 мг/кг, але здатний підвищувати аналгезію трамадолу в дозі 15 мг/кг на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» у щурів на 26 % (р<0,05) і 31 % (р<0,05) відповідно на 90-й і 120-й хвилинах експерименту.