Нейропсихологічні причини і механізми синдрому дефіциту уваги і гіперактивності й імпульсивності. Генетичні, нейрофізіологічні фактори розвитку синдрому. Діагностика дітей з синдромом дефіциту уваги. Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини.
Аннотация к работе
Останнім часом все більшої актуальності набуває синдром дефіциту уваги і гіперактівності1 (СДУГ). який в процесі онтогенезу може фасадно змінитися в девіантность або делінквентность. Для профілактики підліткової злочинності, алкоголізму, наркоманії необхідно своєчасно виявляти і коригувати дітей з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності. За результатами дослідження H.H Заваденко, поведінкові порушення зберігаються майже у 70% підлітків і 50% дорослих, що мали в дитинстві діагноз дефіциту уваги. За результатами досліджень, при визначенні мозкового кровотоку методом однофотонної емісійної компютерної томографії у дітей з синдромом виявлено зниження кровотоку в лобових долях, підкіркових ядрах і середньому мозку, причому найбільшою мірою зміни виражені на рівні хвостатого ядра Панкратовой проведено лонги-тюдное дослідження 28 дітей з синдромом дефіциту уваги і гіперактивності у віці від 5 до 9 років і зроблена спроба визначення їх нейропсихологи-чеського статусу.