Причини та особливості клінічних проявів вогнепальних ушкоджень периферичних нервів та методи їх діагностики. Покази та оптимальні строки до хірургічного лікування, ефективність застосування у післяопераційному періоді електромагнітостимуляційного впливу.
Аннотация к работе
Результати хірургічного лікування вогнепальної травми периферичних нервів дуже часто бувають незадовільними, що повязано перш за все із обширністю ушкодження нервового стовбуру, наявністю внутрішньостовбурових рубців (Перфілов П.О., 1961 ), порушенням мікроциркуляції, внаслідок частого поранення магістральних судин та значного ураження оточуючих мяких тканин (Миронович М.І., 1952; Качаєв В.Л., 1964 ). Переважна кількість праць, присвячених вогнепальній травмі периферичних нервів, належить до періоду Другої світової війни та післявоєнних років. Сучасні досягнення в галузі військової техніки, удосконалення вогнепальної зброї суттєво відрізняють цей вид травми від часів періоду Другої світової війни; крім того сучасна медицина післявоєнних років досягла значних успіхів у діагностиці та лікуванні ушкоджень нервів: удосконалилася електродіагностика (Берснєв В.П., 1973, 1976; Скворцов І.А., 1986; Третяк І.Б, 1994; Чеботарьова Л.Л., 1996 ), впровадилися методи мікрохірургії при відновних операціях на нервах (Чайковський Ю.Б., 1988;Сулій М.М., 1997; Цимбалюк В.І. Виконана робота проілюструвала частоту вогнепальних ушкоджень периферичних нервів у загальній структурі травм периферичної нервової системи, не завжди вчасну і успішну діагностику та лікування, що заставляє звернути увагу спеціалістів - нейрохірургів та травматологів, а також організаторів охорони здоровя на проблему вогнепальних ушкоджень периферичних нервів. Не завжди точна доопераційна діагностика, відсутність чітких показів та оптимальних строків хірургічного лікування, неповноцінне використання сучасного арсеналу консервативних методів, спрямованих на покращення результатів лікування - також привертає все більшу увагу лікарів до проблеми вогнепальної травми нервів, що у свою чергу вимагає впровадження у клінічну практику рекомендацій щодо диференційованого мікрохірургічного лікування вогнепальних ушкоджень периферичних нервів.Вогнепальна травма мирного часу, у тому числі і периферичних нервів характеризується важкістю клінічного перебігу, перш за все тим, що високошвидкісні кулі із нарізної зброї при зіткненні із нервом, внаслідок кінетичної енергії на великій швидкості викликають його поранення, як правило, без зміщення із значним ушкодженням оточуючих тканин на великій віддалі, що на гістологічному рівні проявляється розривом мембран клітин та коагуляцією протеїнів. Діагноз вогнепального ушкодження периферичних нервів ставився на підставі нейрохірургічного обстеження, яке включало в себе: скарги хворого, збір анамнезу із зясуванням виду зброї, типу ранячого снаряду (куля, уламок, шрот ), відстані з якої було отримано поранення, вивченням місця вхідного та вихідного каналу, близькості знаходження судинно - нервового пучка по відношенню до раньового каналу; неврологічний огляд; електрофізіологічні методи обстеження. Ретельне вивчення даних клініко - неврологічного та електрофізіологічного досліджень 86 хворих із вогнепальними травмами периферичних нервів дозволило нам встановити діагноз повної анатомічної перерви нерва у 25,5 % випадків та часткового ушкодження нерва у 74,5 % випадків. Ця форма відповідає терміну ? повна анатомічна перерва ?. аксонотмезіс - ушкодження нерва, достатнє по важкості для того, щоб обумовити вторинне переродження волокон у дистальному відрізку при збереженості сполучнотканинної строми нерва. невропраксія - незначне порушення провідності нерва порівняно невеликої тривалості, при якій страждають головним чином мієлінові оболонки. Аналізуючи результати оперативного лікування вогнепальних ушкоджень периферичних нервів верхніх та нижніх кінцівок після накладення шва та аутопластики, що, як правило, супроводжуються повною анатомічною перервою нерва (нейротмезисом ), ми враховували той факт, що відновлення функції нерва після такої травми триває протягом 8 - 24 місяців і більше після операції.Вогнепальні ушкодження периферичних нервів в мирний період у загальній структурі пошкоджень периферичних нервів складають 7,1 % і , як правило, стають причиною тривалої втрати працездатності та інвалідизації. Для вогнепальних ушкоджень периферичних нервів мирного часу шротом та уламками, котрі по частоті посідають друге місце після кульових (29,1 % та 23,3 % відповідно ), характерна наявність у рані великої кількості ранячих снарядів вздовж нервових стовбурів, судин, кісток, що у свою чергу створює незадовільні умови для регенерації нервів. Пізній час поступлення хворих із вогнепальними ушкодженнями периферичних нервів у спеціалізовані нейрохірургічні заклади обумовлений здебільшого двома чинниками: 1) у випадках поєднаних ушкоджень (46,3% ) - необхідністю в першу чергу проводити оперативні втручання з приводу життєвонебезпечних травм: голови, хребта, грудної клітки, живота; 2) у випадках, після первинних хірургічних обробок з приводу вогнепальних травм нервів,-нагноєнням ран (17,8% ), та, як наслідок, тривалим перебуванням хворих у непрофільних лікувальних закладах.