Нейрогуморальний та антикоагулянтний дисбаланс при гіпертонічній хворобі у прооперованих онкологічно хворих та методи його медикаментозної корекції - Автореферат

У зв?язку з цим, моделювання нейрогуморальної активності (Юренева С. В., Печенкина И. В., 2003; Friedman J.E. et al.,2008) та усунення ендотеліальних дисфункцій (Gerasymenko O., Kovalyova O., 2005) у жінок з гіпертонічною хворобою, що перенесли оперативне втручання у звязку з раком молочної залози, представляється більш ефективним при застосуванні низькодозових комбінацій периндоприлу та індапаміду (ноліпрелу) і моксонідину. Зясувати динаміку вмісту естрадіолу, кортизолу і тестостерону, активності симпатико-адреналової і ренін-ангіотензинової систем та рівня альдостерону у жінок з гіпертонічною хворобою І та ІІ ступеня, які перенесли оперативне втручання у звязку з раком молочної залози. Виявити особливості антикоагулянтних та фібрінолітичних показників системи гемостазу і фібринолізу у прооперованих онкологічно хворих жінок з гіпертонічною хворобою І та ІІ ступеня і їх зміни під впливом лікування ноліпрелом і моксонідином. Проаналізувати вплив комбінованого антигіпертензивного лікування з застосуванням ноліпрелу та моксонідину на рівень "офісних" показників артеріального тиску, внутрішньосерцеву гемодинаміку і функціональний стан міокарда у прооперованих онкологічно хворих жінок з гіпертонічною хворобою І та ІІ ступеня. Вперше досліджений вплив ноліпрелу та моксонідину на зміни компонентів антикоагулянтної ланки системи гемостазу і фібринолізу у жінок, хворих на гіпертонічну хворобу І та ІІ ступеня, які перенесли оперативне втручання у звязку з раком молочної залози.Для вирішення поставлених у даному дослідженні мети та задач було обстежено 118 жінок, хворих на ГХ І (58 хворих) та ІІ (60 хворих) ступеня, які були прооперовані у звязку з раком молочної залози (Т2N1). Відповідно до поставленої мети і задач роботи, прооперовані хворі за ступенем АГ були розподілені на дві групи: 1 група - ГХ І ступеню - систолічний артеріальний тиск 140-159 мм рт.ст., діастолічний - 90-99 мм рт.ст.; Лікування ноліпрелом було проведено у 20 жінок з ГХ І ступеня та у 25 жінок з ГХ ІІ ступеня. Лікування моксонідином проведено у прооперованих онкологічно хворих жінок, яким була проведена також додаткова операція оваріоектомії: 23 жінкам з ГХ І ступеня та 29 жінкам з ГХ ІІ ступеня. У контрольній групі хворих жінок без ГХ спостерігалась тенденція до збільшення його рівня (хворі без оваріоектомії - 11,5%, р<0,05; хворі з оваріектомією - 14,2%, р<0,05), а у пацієнтів з ГХ І та ІІ ступеня дані зміни були більші, відповідно, становили: хворі без оваріоектомії - 33,6% (р<0,001) та 44,9%, (р<0,001); хворі з оваріектомією - 40,7% (р<0,001) та 51,3% (р<0,001).У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання сучасної кардіології: визначена роль дисгормональних та гуморальних розладів, змін системної гемодинаміки і ендотелійзалежних факторів системи гемостазу та показників фібринолізу при гіпертонічній хворобі у прооперованих онкологічно хворих жінок, а також показані шляхи їх медикаментозної корекції низькодозовою комбінацією периндоприлу і індапаміду (ноліпрелом) та агоністом імідазолінових рецепторів моксонідином. У прооперованих онкологічно хворих жінок на тлі гіпертонічної хвороби визначено підвищення вихідного рівня кортизолу, естрадіолу та тестостерону, яке прогресує з наростанням ступеня гіпертонічної хвороби і в середньому збільшується при І ступені, відповідно, на 7,9%, (р<0,05), 2,7%, 9,9%, (р<0,05); при ІІ ступені - на 10,9% (р<0,05), 4,2%, 15,5% (р<0,05). У жінок з гіпертонічною хворобою, які перенесли оперативне втручання у звязку з раком молочної залози, показники компонентів антикоагулянтної та фібринолітичної ланок, в процесі проведення венооклюзивного тесту свідчили про пригнічення антикоагулянтного та фібринолітичного потенціалу плазми крові внаслідок прогресивного (з наростанням ступеня гіпертонічної хвороби) достовірного зниження активності протеїну С і антитромбіну ІІІ та збільшення вмісту інгібітора тканинного активатора плазміногена-1 і плазміногена. Дослідження ехокардіографічних даних у прооперованих онкологічно хворих жінок з гіпертонічною хворобою показало, що розвиток дисфункції міокарда лівого шлуночка проявляється зниженням інотропної функції міокарда (фракції викиду, швидкості циркулярного скорочення волокон міокарда) та зростанням кінцевого систолічного меридіонального стресу і кінцевої діастолічної напруги міокарда на фоні порушення діастоличної структури міокарда і підвищення кінцевого діастоличного тиску у лівому шлуночку при гіпертонічній хворобі І ступеня в середньому на 7,4% (р<0,05) та при гіпертонічній хворобі ІІ ступеня - на 8,0% (р<0,05). У прооперованих онкологічно хворих жінок з гіпертонічною хворобою, яким не проводилась додаткова операція оваріоектомії, позитивний вплив трьохмісячної терапіїї низькодозовою комбінацією периндоприлу та індапаміду (ноліпрелом), та у групі у прооперованих онкологічно хворих жінок з гіпертонічною хворобою, яким проводилась додаткова операція оваріоектомії, лікування моксонідином супроводжувалось досягненням ціль

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ