Принципи, презумпції та фікції в сучасній гносеології. Поняття та зміст кримінальної відповідальності. Ґенеза соціально-правового оформлення невідворотності кримінальної відповідальності. Проблема відшкодування збитків потерпілим та захист їх прав.
Аннотация к работе
Тема невідворотності кримінальної відповідальності була і залишається однією з актуальних, дискусійних і складних у кримінально-правовій доктрині. Ідея про невідворотність кримінальної відповідальності була і є принципом класичної школи кримінального права. З початком реформ у сфері кримінальної юстиції в юридичній літературі зявилися критичні висловлювання на адресу існування принципу невідворотності кримінальної відповідальності у сучасних кримінальних правовідносинах. Проте відмова від принципу невідворотності кримінальної відповідальності може привести до переосмислення багатьох інститутів кримінального права, що є недоречним. На сучасному етапі розвитку науки кримінального права відсутні фундаментальні роботи, які було б присвячено невідворотності кримінальної відповідальності, хоча побічно ця проблема піднімається у багатьох роботах.Перший розділ “Методологічні засади дослідження проблеми невідворотності кримінальної відповідальності” складається із трьох підрозділів. Подається аналіз основних точок зору щодо поняття кримінальної відповідальності: 1) кримінальна відповідальність ототожнюється з покаранням; 2) кримінальна відповідальність визначається як засудження, осуд особи за вчинений злочин; 3) кримінальна відповідальність розуміється як обовязок особи, що вчинила злочин, піддатися несприятливим для неї наслідкам; 4) кримінальна відповідальність трактується, як фактичне претерпіння винним застосованих до нього примусових заходів; 5) кримінальна відповідальність фактично ототожнюється з кримінальним правовідношенням або розглядається як сукупність кримінальних та інших правовідносин; 6) кримінальна відповідальність вважається обєктом кримінального правовідношення і визначається як те супроводжуюче з державним осудом обмеження правового статусу громадянина, якому він за законом підлягає у звязку із вчиненням ним злочину. “Визначення невідворотності кримінальної відповідальності” наведено загальний аналіз існуючих точок зору стосовно визначення невідворотності кримінальної відповідальності. У звязку з тим, що невідворотність кримінальної відповідальності за своєю природою є правовою презумпцією, а правові презумпції, як і принципи права, знаходять закріплення у нормах права і мають обовязковий характер, визначення невідворотності кримінальної відповідальності було сформульовано на підставі діючого законодавства. Виявилося, що сутність невідворотності кримінальної відповідальності випливає із змісту декількох норм права, проте в закріпленні цього принципу в окремій кримінально-правовій нормі немає потреби, оскільки поняття та зміст принципу невідворотності кримінальної відповідальності не змінюється залежно від того, чи закріплений він в одній кримінально-правовій нормі, чи в декількох.Дослідження логіко-філософської природи понять “принципи”, “презумпції” та “фікції” і правової природи невідворотності кримінальної відповідальності дозволили зробити висновок про те, що невідворотність кримінальної відповідальності за своєю сутністю є правовою, спростовною, матеріально-правовою і міжгалузевою презумпцією, а за своїм значенням є принципом кримінального і кримінально-процесуального права. У теоретичному плані це означає обєднання методів примусу і заохочення при вирішенні питання про притягнення винного до кримінальної відповідальності; у практичному плані це означає, з одного боку, підвищення ступеня реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності, з іншого - гуманізацію кримінально-правових заходів впливу. Під кримінальною відповідальністю пропонується вважати виражене в обвинувальному вироку суду і засноване на кримінальному законі засудження, догана особи, яка вчинила злочин, а також обумовлене вчиненим злочином погіршення правового статусу особи, яке полягає у позбавленні чи обмежені її прав і свобод. З урахуванням поняття кримінальної відповідальності було сформульовано таке поняття принципу невідворотності кримінальної відповідальності: “Особа, що вчинила злочин, підлягає кримінальній відповідальності, за винятком випадків, передбачених у законі. Принцип невідворотності кримінальної відповідальності разом із принципом доцільності відповідальності відображують два основних методи правового регулювання (порядок призначення примусових заходів і можливість застосування заходів заохочення), тому вони є ядром системи принципів кримінального права.