Аналіз лікування хворих з нестабільними ушкодженнями проксимального відділу кісток передпліччя. Вивчення анатомо-функціональних результатів використання традиційних методик лікування патології та нового методу стабільно-функціонального остеосинтезу.
Аннотация к работе
На жаль, при визначенні тактики лікування нестабільних ушкоджень проксимального відділу кісток передпліччя немає єдиної точки зору: одні автори є прихильниками переважно консервативних методів лікування, вважаючи, що недостатньо ідеальна репозиція відламків може бути компенсована добрим функціональним результатом за рахунок мінімальної травми параартикулярних тканин, інші у більшості випадків використовують раннє оперативне лікування для забезпечення максимально точної репозиції в поєднанні зі стабільною фіксацією відламків, що дозволяє у післяопераційному періоді почати мобілізацію ліктьового суглоба і через це отримати позитивні анатомо-функціональні результати (Г.М. Все сказане дає змогу зробити висновок, що подальше вдосконалення методичних підходів до лікування нестабільних внутрішньосуглобових переломів та переломовивихів проксимального відділу кісток передпліччя відноситься до актуальної та соціально-визначної проблеми лікування ушкоджень опорно-рухової системи. Автор особисто запропонував вдосконалені пристрої та технології виконання оперативних втручань для остеосинтезу, а також провів комплексне клініко-рентгенологічне дослідження та лікування постраждалих з нестабільними переломами та переломовивихами, а також доповідав отримані результати на науково-практичних конференціях. Розроблені методики лікування нестабільних переломів та переломовивихів проксимального відділу кісток передпліччя з використанням запропонованих автором пристроїв для остеосинтезу ліктьового відростка, голівки та шийки променевої кістки дозволять значно поліпшити анатомо-функціональні результати лікування, скоротити строки тимчасової та стійкої непрацездатності постраждалих. У процесі виконання дослідження, аналізу матеріалу всі хворі були розподілені на дві групи: контрольну (І), у яку увійшли постраждалі з ушкодженнями проксимального відділу кісток передпліччя, котрим проводилися відомі, традиційні методи консервативного і оперативного лікування, і основну (ІІ), що представлена хворими з нестабільними переломами та переломовивихами, яким були проведені лікувальні заходи за розробленими та вдосконаленими методиками.Нестабільні переломи та переломовивихи проксимального відділу кісток передпліччя складають у структурі внутрішньосуглобових ушкоджень верхньої кінцівки 17,8-24,5% та відносяться до найбільш важкої патології ліктьового суглоба, при котрій питома вага несприятливих результатів з використанням традиційних методів лікування складає більше 20%. Ефективним методом первинної діагностики різнопланових ушкоджень мяких та кісткових структур ліктьового суглоба при нестабільних ушкодженнях проксимального відділу кісток передпліччя поруч з традиційною рентгенографією є рентгенологічне дослідження з подвійним контрастуванням ліктьового суглоба 60% розчином препаратів, що мають в собі йод та закис азоту.