Внесок Ж. Марітена у зміст сучасної католицької філософсько-правової доктрини. Ступень його впливу на світову філософсько-правову думку та практичну діяльність католицької церкви й авторитетних міжнародних організацій і об’єднань (ООН, ЮНЕСКО, ЄС).
Аннотация к работе
Важливе місце в цьому комплексі займає вивчення різноманітного філософсько-правового контексту, без урахування якого неможливо скласти адекватне уявлення про глибинні плини, еволюцію та перспективи сучасної правової думки обєднаної Європи. Філософія права взагалі нерозривно повязана із соціальною філософією (саме так її трактує Міжнародна асоціація філософії права та соціальної філософії). Всупереч устояному у нас погляду на католицьку філософію права як на ортодоксальне слідування доктрині Томаса Аквінського, постановам Соборів і папським енциклікам, вона перебуває в постійному розвитку в пошуках відповідей на актуальні проблеми людства - взаємодії особистості, суспільства і держави, війни і миру, захисту прав людини, збереження навколишнього середовища і т.ін. Більше того, характерною рисою цієї філософії є та обставина, що в ХХ столітті та у наші дні вона розвивається переважно світськими мислителями, а не духовними особами, які в силу свого положення професорів або дослідників в католицьких університетах і наукових центрах звертаються до філософії права. марітен філософський правовий католицький церква При вивченні французької католицької філософії права використовувався комплекс історичних методів (описовий, хронологічний, генетичний - стосовно обставин виникнення католицької філософії права та відновлення томістичної доктрини; біографічний - при висвітленні життєвого шляху Аквіната і Марітена; порівняльно-історичний та історико-правовий - при аналізі концепції Марітена; логічні методи класифікації, визначення, обґрунтування - при аналізі джерельної бази дослідження та ключових філософсько-правових категорій, прийнятих у неотомістській доктрині; синтезу - в ході здійснення висновків, теоретико-правовий і порівняльно-правовий методи - при зіставленні трактування прав людини у неотомістській та радянській теорії права.У підрозділі 1.2 «Взаємозвязок конфесійних та світських вчень у філософії права» зазначається, що протягом тисячоріч правова думка, законодавство і судочинство самих різних цивілізацій спираються на релігійні постулати. Дисертантом пропонуються наступні методологічні критерії світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів: репрезентативності, світоглядного плюралізму; авторитетності, гуманізму; релевантності досліджуваних джерел предмету, цілям і завданням філософії права. Розділ 2 «Право і закон у філософсько-правових поглядах Томаса Аквінського як джерело неотомізму» складається з двох підрозділів. Законодавець має сприймати людей такими, якими вони є, не предявляючи надмірних і нездійсненних вимог. На думку Марітена, слід розуміти природне право у більш глибокому сенсі, згідно з яким кожна людина носить у собі судову владу людства (lautorite judiciaire de lhumanite) і має право на примус.На підставі тенденцій, що намітилися в сучасному діалозі між католиками, представниками інших релігійних конфесій і світських учених, запропоновано методологічні критерії світського аналізу філософсько-правових концепцій релігійних мислителів, а саме, репрезентативності, світоглядного плюралізму; авторитетності, гуманності та демократизму; критерій релевантності досліджуваних джерел предмету, цілям і завданням філософії права. Згідно йому, закон має функції певного правила і міри людських дій, які повинні бути згідними з Божественною метою, розумністю, справедливістю та чеснотою. Людськими законами в справжньому змісті є тільки ті людські встановлення, які відповідають природному закону, інакше це будуть не закони, а лише перекручення й відхилення від природного закону. До першого виду відносяться закони, у яких немає якихось обовязкових ознак закону. Хоча такі закони й несправедливі, і громадяни не зобовязані їх виконувати, але можуть їх виконувати заради збереження миру і традиції слухняності законам.