Неоромантизм у творчості Хвильвого - Реферат

Для зясування провідних ознак художнього феномена Хвильового та філософсько-естетичних засад освоєння ним буття я вважаю за необхідне звернутися до таких понять, як “художній світ твору” і “художній світ митця”. Ліхачова, цілком справедливо стверджується, що креатований письменником у літературному творі художній світ є моделлю універсуму, “всесвітом у мініатюрі”. Разом із тим, слід говорити і про художній світ митця, який варто розглядати як інтегральну категорію, втілений у художній творчості результат діяльності автора, плід його уяви, реалізацію творчого потенціалу. У рефераті наголошується, що схарактеризоване розуміння терміна “художній світ” передбачає такий шлях його дослідження, який веде від цілісного аналізу конкретних творів і їхніх художніх світів до відтворення художньої моделі світу письменника в цілому.Поняття "неоромантизм" у Росіїї вперше зявляється у статтях Д.Мережковського, зокрема "Неоромантизм у драмі", "Новітня лірика". Дослідник розширює його тлумачення і вбачає у неоромантиках Франції і Бельгії (П.Верлен, С.Малларме, А.Рембо, М.Метерлінк) не тільки "порушників класичних надбань", ворогів "наукової поезії", а також "нових ідеалістів", які в періоди кризи літературного натуралізму втягнуті у "святотатственний, частково метафізичний, частково навіть містичний бунт проти позитивізму". Також вказує на неоднорідність неоромантиків, оскільки з цього "покоління", окрім символістів-романтиків вийшли декаденти (Р. де Монтескю) і символісти, які повернулися до класицизму (Ж.Ришпен).Любченко, творили літературу активного романтизму («романтику вітаїзму»), в якій виражали концепцію повноправного життя, життєвості українського відродження, втілювали ідеал активної, сильної, здатної до боротьби людини. Це зумовлювало експресивний, енергійний стиль прози, жанрово-композиційні новації, покликані активізувати читацьке сприйняття, навіювати читачам бадьоре, оптимістичне світосприйняття, а відтак і активно критичне ставлення до переродження революційних ідеалів. Ширше визначення активного романтизму подано пізніше. Хвильовий писав: «На зміну натуралістичній літературі, як мистецтву віддзеркалення окремих фактів, не звязаних між собою, - конче й швидко мусить прийти активний романтизм. Виросте він із кривих руху так званих великих чисел, із цілого колективного психологічного комплексу людей епохи змагання за СОЦІАЛІЗМ та його побудування… Активний романтизм і тільки він має і мусить вловити і передати в образах засобами свойого поетичного майстерства оту поки що невловиму «музику мільйонів» доби великої індустріалізації» [1].Зрозуміло, Хвильовий не був самотнім у своїх естетичних шуканнях. В українській літературі того часу (20-ті роки) модерністична тенденція знаходила свій вияв у художніх інтенціях багатьох інших письменників. Тут варто назвати Г. Художній світ Миколи Хвильового становить собою індивідуалізований, але від того ще яскравіший фрагмент цілісної картини мистецької інтерпретації буття, що її здійснювала українська література зусиллями кращих своїх представників у першій третині ХХ століття. Новелу можна прочитати як психологічний етюд, як спробу відображення самого творчого процесу, фіксації потоку свідомості митця, напівусвідомлених ідей та образів, «безшумних шумів моїх строкатих аналогій і асоціацій».Вона може полягати як у психолого-каузальній характеристиці художнього світу, нехай і з відтінком іронічності (тісна кімната була причиною появи саме таких, а не інших творів), так і в емоційно-оцінній (“…люблю до безумства наші українські степи, , люблю вишневі садки (“садок вишневий коло хати”)”. Але цей хаотизм обєктивно дає можливість максимально різногранно сприймати дійсність, що все-таки має і певний обєднуючий стрижень (ним у даному разі виступає “безсмертне слово” - творчість) [1]. “Вступна новела” розпочинає перший том “Творів” Хвильового і, на погляд дисертанта, виконує дуже важливу роль у структурі книги, фіксуючи основні мотивні уподобання письменника, “підказуючи” критикам і читачам підходи автора до осмислення буття і його художньої інтерпретації. Багато що із сказаного про “Вступну новелу” може бути віднесене і до “Арабесок”, які завершували перший том “Творів”, відмежовуючи його художню реальність від дійсності. Попри “типологічний” модерністичний міф про художника-Бога, трансформований в індивідуальний міф Хвильового про “азіатський Ренесанс” з “клубами ділового будня і клубами наук”, куди йдуть “горожани щасливої країни”, обєктивно “Арабески” моделюють абсурдність світу і розірваність свідомості людини, приреченість її намагань довести свою внутрішню цінність і неповторність.Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що художній світ Хвильового ґрунтується на оригінальних філософсько-естетичних уявленнях письменника. У той самий час “філософія мистецтва”, обстоювана і практично реалізована Хвильовим у власних творах, була типово модерністична - в ній переважають антитрадиціоналіз

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття неоромантизму

2. Хвильовий як основоположник течії активного романтизму

3. Філософсько-естетичні погляди Хвильового

4. Специфічні риси його новел

Висновок

Список літератури