Становлення і функціонування неопатримоніальних диктатур, їх специфічні риси та перспективи демократичної трансформації. Особливості політичних традицій арабо-мусульманського суспільства та їх роль у розвитку неопатримоніалізму в Сирії та Іраку.
Аннотация к работе
Політичні процеси в арабських країнах традиційно перебувають у центрі уваги політиків і політологів. Підтвердженням цього є суттєва активізація близькосхідної політики нашої держави в останні роки, особливо стосовно так званих “проблемних” держав - Ірану, Іраку, Лівії, Сирії, співробітництво з якими обіцяє принести найбільші дивіденди. Ірак і Сирія, за багатьма показниками, є ключовими державами, події в яких значною мірою визначають політичний клімат на Близькому Сході. Активна безпосередня участь України в облаштуванні післявоєнного Іраку, з одного боку, відкриває перед нею великі перспективи щодо просування своїх інтересів у цій країні, а з іншого, вимагає розробки відповідної політики стосовно Іраку, з урахуванням нових реалій, що склалися. Вироблення адекватної політичної лінії щодо Іраку, Сирії та інших держав арабського світу, безумовно, неможливе без розуміння наявних політичних реалій цих країн, насамперед неопатримоніальної природи їх політичних режимів, що зумовлює специфіку процесу прийняття рішень, а також без усвідомлення найбільш вірогідних варіантів розвитку політичних процесів у цих державах у майбутньому.Прихильники третього (політекономічного) підходу розглядають баасистські режими як підсумок специфічної системи стосунків, що склалися між державою та суспільством (Ф. У вітчизняній науці (до неї зараховуємо також дослідження радянських учених до 1991 року) баасистські режими вивчалися передусім радянськими арабістами та фахівцями з політичних відносин у країнах, що розвиваються, а точніше, країнах так званої “соціалістичної орієнтації” (В.Ф. Застосування автором парадигми неопатримоніалізму для характеристики політичних режимів Сирії та Іраку передбачало врахування фундаментальної внутрішньої невідповідності між “зовнішнім фасадом” держави (системою сучасних політичних інститутів) і внутрішньою логікою її функціонування - цілком патримоніальною. Звідси обєктом аналізу повинна була стати не тільки і навіть не стільки структура формальних політичних інститутів Сирії та Іраку, скільки приховані, неформальні механізми їх функціонування, що визначають неопатримоніальну природу політичних режимів цих країн, а також історичні передумови, які сприяють відтворенню цих механізмів. У першому підрозділі “Інституціональна структура баасистських режимів у Сирії та Іраку” досліджується формальний аспект неопатримоніальних диктатур у Сирії та Іраку, який відбиває систему державно-політичних інститутів цих країн, що утворилися переважно як підсумок втілення у життя баасистської ідеології.