Аналіз особливостей функціонування міфопоетичних елементів у структурі прозових творів Т. Новака. Дослідження міфотворчості письменника у контексті неоміфологізму польської літератури XX століття. Вплив найважливіших чинників на свідомість митця.
Аннотация к работе
Зацікавлення письменників ХХ-XXI ст. легендарно-міфологічними структурами первісної культури зумовлене багатьма чинниками, передусім універсальним характером міфу, його трансцендентністю, обсесійною всюдисущістю, спрямованістю до екзистенційної проблематики буття, присутністю у навколишньому світі явищ, які не мають логічного пояснення. Письменники активно використовують міфотворчі константи у парадигмі творів, інтерпретуючи їх відповідно до реалій зображуваного часу, творять власну систему міфологем, використовуючи "вічні" образи культури. Актуальність дослідження основана на оригінальності та самобутності прояву авторського міфологізму у творчості польського прозаїка Тадеуша Новака, який створив свій замкнений у просторі та спрямований до міфологічного часу світ sacrum, орієнтований на духовну спадщину людства, а саме фольклор, поганські вірування та ритуали, християнську традицію та Святе Письмо. Зауважимо, що, попри численні рецензії та відгуки сучасників письменника, його творчість надалі залишається недостатньо дослідженою, оскільки постать прозаїка та його доробок не стали предметом ґрунтовного та комплексного аналізу польських та українських критиків. Відповідно до поставленої мети, у праці вирішується ряд завдань, з яких провідним є докладне вивчення міфологічних мотивів, котрі переходять з твору в твір письменника і роблять надзвичайно монолітною його творчість, а також: - установлення основних неоміфологічних моделей літератури XX ст. та їх загальна характеристика;У першому розділі - "Неоміфологізм у літературі XX ст." - розглядаються основні теоретичні засади міфу, а також неоміфологічні моделі та їх імплікація у художній творчості в контексті літератури XX ст. На основі проведеного аналізу у дисертації визначено основні неоміфологічні моделі, характерні для літератури XX ст.: перша - це переосмислення вічних мотивів та створення митцем своєї оригінальної системи авторських міфів, що контрастують із спрофанованим світом (Дж. Новака - прозові - були сприйняті як розшифрування поетичного послання автора, вони стали своєрідним коментарем до попередніх текстів, реалізацією віри письменника у можливість повернення до "втраченого раю". Брудніцького "Тадеуш Новак" (1978), в якій автор аналізуючи твори митця з позицій соціалістичної ідеології, стверджує, що неможливо пояснити центральний код поезії та прози Т. Так, розглядаючи втілення міфологеми раю, письменник частіше використовує біблійну версію її трактування (зло чи гріх спричиняють втрату раю, але туга за втраченим світом спонукає людину йти на пошуки і втілювати рай у своєму житті), адже причиною авторського пошуку раю стала загроза знищення його світу, світу дитинства та гармонії.Новака свідчить про особливе міфологічне сприйняття світу як автором, так і його героями. Міф становить базовий код прози та поезії митця, маючи універсальний характер, у концепції письменника, він значною мірою впливає на формування людського мислення. Звернення до витоків, до міфу, Біблії, фольклору, культурної спадщини предків повинно стати відповіддю на загрозу знищення цих духовних цінностей у сучасному світі. Новак вірив у результативність міфу, ритуалу, біблійної традиції, які, за переконанням автора, дають відповіді на засадничі онтологічні питання. Новака базується на ключових міфологемах, міфологічних мотивах і сюжетах, які є лейтмотивними у всіх прозових творах письменника: антиномія сакрального і профанного, пошук порятунку через здійснення ритуалу чи відповідного обряду, мотив втраченого раю та його пошуку, міфологема циклічності буття (життя-смерть-воскресіння). Т.