Нація - самобутній носій культури, що панує чи явно домінує у просторі відокремленого державно-територіального утворення. Характеристика специфічних особливостей визначення проблем національної культури в політичній філософії лібералізму В. Кимлічки.
Аннотация к работе
На основі критики сутності та недоліків базових постулатів та приписів класичної політичної філософії лібералізму в теорії нації, "національному питанні", він формулює власні новаційні і ґрунтовні узагальнення й оцінки оптимальної стратегії щодо сучасних процесів націєтворення, національно-державного будівництва, передумов формування та розвитку національних спільнот, культур та ідентичностей, розвязання міжетнічних конфліктів, нормативно-правових засад забезпечення прав національних меншин в умовах поліетнічних держав. Кимлічка, детально аналізуючи ідейно-теоретичні засади класичного, "ортодоксального", як він сам іменує, лібералізму в політичній думці, його "надбання" і нагальні завдання у розробці концептів національної державності та нації, особливо "теорії прав меншин", глибино висвітлює сутність та причини його основних недоліків. Таміра, він констатує, що більшість із них "є ліберальними націоналістами", які, "хоча й неявно", але погодилися з тим, що: "культури та нації є основними одиницями ліберальної політичної теорії"; "свобода й рівність, яка має найбільше значення для людей, є свободою й рівністю у межах власної соціетальної культури"; "ліберальні цілі досягаються у/та через лібералізовані соціетальні культури або нації"; для того, щоб "існував значимий індивідуальний вибір, людині потрібно мати не лише доступ до інформації та здатність її обґрунтовано оцінювати, а також свободу слова й обєднань", але й "потрібен доступ до соціетальної культури". Ключовою ідеєю теоретичної моделі канадського вченого стає твердження, що ліберали не повинні ігнорувати реальну "індивідуальну залежність від суспільства й культури", а, відкинувши традиційний соціально-філософський чи соціологічний "атомізм" ортодоксального, класичного лібералізму, можна нарешті зрозуміти, що навіть індивідуальна "свобода тісно повязана з культурою і залежить від неї". Кимлічка стверджує: "...Щоб культура могла вижити та розвиватися у сучасному світі, зважаючи на те, який тиск чиниться у кожній країні з метою створення у ній єдиної культури, це має бути соціетальна культура", бо "будьяка культура, що не є соціетальною, буде приречена на дедалі більшу маргіналізацію".