Сучасні філософсько-історичні парадигми і загальнотеоретичні моделі історії, їх евристичний потенціал і обмеження. Метафізичні настанови й принципи неокласичного підходу до розуміння історичного процесу створення неокласичної концепції філософії історії.
Аннотация к работе
Свідченням того є напрям, що виник у 60-ті роки ХХ ст., який іменується футурологією, замислений як надкласова, надідеологічна сукупність наукових знань про перспективи розвитку людства, своєрідної наукової філософії майбутнього. Тому визначення можливостей розвитку головних тенденцій історії набуває особливого значення. Одним з таких підходів може стати неокласична концепція філософії історії, а першою сходинкою до її створення - неокласичний філософський підхід до розуміння історичного процесу. Уточнити зміст понять “історизм”, “сучасність”, “прогрес”, їх роль і значення в осмисленні соціальної еволюції. При обґрунтуванні світоглядних принципів історизму й системності, визначенні можливого напрямку розвитку сучасного суспільства, характеристиці їхнього змісту враховувалися досягнення синергетичної методології аналізу складних систем, що саморозвиваються.У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені обєкт і предмет дослідження, сформульовані мета і завдання роботи, викладена її наукова новизна, вказано теоретико-практичне значення дисертації, виявлено перспективу використання результатів дослідження, зазначено форми апробації й структуру роботи. Розділ І - “Сучасні концептуальні підходи до аналізу історичного процесу: Можливості й обмеження” - присвячено аналізові наукових і філософських джерел, основних підходів до дослідження цивілізаційного процесу. У першому підрозділі - “Характеристика філософських і наукових джерел дослідження історичного процесу” - автор виділяє два блоки джерел дослідження історичного процесу - науковий і філософський. Серед наукових використані чотири групи джерел, що розрізняються за напрямками, аспектами, методами вивчення історії та ступенем локалізації історичних знань. Другу велику групу наукових джерел утворили праці, що досліджують соціально-історичний процес у контексті Універсальної (Великої) історії.У першому підрозділі - “Проблема криз в історії і реалії сучасного суспільства” - досліджуються кризи історичного розвитку суспільства з метою виявлення їхніх спільних причин, а також передумов сучасного перехідного етапу соціальної еволюції. Загальна характеристика та основні принципи” - обґрунтовується необхідність і можливість неокласичного філософського підходу до розуміння світового цивілізаційного процесу, розкривається зміст його основних положень і принципів. Під неокласичним філософським підходом у даному дослідженні мається на увазі початок створення неокласичної філософської концепції історії, що розвиває настанови класичної філософії і філософії історії, орієнтованої на обємне бачення різноманітного і багатополюсного історичного процесу. Завдяки цьому, а також дотриманню принципів неокласичного філософського підходу до розуміння історії, є можливим наповнити новими смислами основні положення класичної концепції філософії історії: розробити універсальне вимірювання історичного процесу, забезпечити діалектичну єдність субстанціальної й мислимої історії, необхідності та спадковості в розвитку суспільства, зафіксувати прогресивну спрямованість еволюційного процесу. Історизм як взаємодоповнення унікальності й універсальності долає негативне ставлення постмодерністської філософії до важливішого феномену історії, що фіксується поняттям “прогрес”.