Некооперована кількісна та цінова олігополія - Курсовая работа

Олігополія на ринку може існувати як з боку виробників (продавців), так і з боку покупців. У той же час, підхід до вивчення олігополії з точки зору промислової фірми-виробника є найбільш продуктивним і дає вичерпний опис даного типу ринку. Таким чином, олігополістична галузь існує тільки тоді, коли число фірм в ній настільки мало, що кожна при формуванні цілей своєї діяльності, визначенні збутової і цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів. Те, що олігополія включає в себе різноманіття особливих ринкових ситуацій, суттєво заважає виробленню узагальненої моделі встановлення рівноваги на ринку і визначення ринкової ціни. З одного боку, олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, а з іншого боку - при зміні олігополістичних цін існує велика ймовірність того, що фірми будуть змінювати свої ціни узгоджено.Олігополія - це частка ринку, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну своїми діями. Не можна конкретно сказати, скільки фірм повинно діяти на ринку,щоб його віднести до олігополії. Їх може бути три або десять,оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістичною конкуренцією. Приймаючи рішення, кожна фірма повинна враховувати можливу реакцію з боку конкурентів, зважати на те, що інші фірми будуть намагатися передбачити її дії і завчасно врахувати її реакцію на їхні дії. Історично склалося так, що в багатьох галузях науково-технічний прогрес вимагає для досягнення ефективності все більших розмірів виробництва, отже, одне підприємство має такі виробничі потужності, що може задовольнити значну частку ринкового попиту.Фірма відома крива ринкового попиту, і вони приймають рішення щодо виробництва одночасно, самостійно і незалежно одна від одної. Якщо ж фірма Б вироблятиме 40 одиниць, то фірма А відреагує на це зміщенням кривої попиту до D1(40), а її виробництво скоротиться до 40 (саме у цьому разі MR1(40) = MC1). Відповідно, коли фірма Б виробляє 60 одиниць, фірма А зменшить свій випуск до 20 одиниць, а коли фірма Б розширить виробництво до 120 одиниць, фірма А взагалі зупинить своє виробництво.[1ст.231] Припускається також, що дві фірми мають рівну економічну силу і випускають однорідну продукцію за відомої їм лінійної функції ринкового попиту: P = a - b(Q1 Q2), (2.1) де a, b - позитивні числа, а Q1 і Q2 - обсяг випуску фірми 1 і фірми 2. Графічно крива попиту для фірми 1 одержується шляхом зміщення вертикальної осі праворуч на величину обсягу виробництва (Q2) другої фірми (рис 2.1).Модель Стакелберга, розроблена у 1934 році, є модифікацією моделі Курно для випадку, коли в умовах дуополії одна з фірм виступає ініціатором, тобто першою визначає свій обсяг виробництва, на відміну від одночасного визначення рівня випуску в моделі Курно. Нехай фірма 1 є лідером і має незалежну позицію, а фірма 2 - аутсайдером, стан якого залежить від рішення лідера. Ініціатива дає фірмі 1 перевагу, тому що конкурент змушений приймати обсяг ініціатора який заданий і, щоб максимізувати свій прибуток, повинен встановити нижчий рівень виробництва. Припустимо, що фірма 1 вважає для себе найкращим обсягом виробництва Q1 = 4за умови, що фірма 2 буде реагувати на її вибір згідно власної кривої реакції R2(Q1). Скоротивши власний обсяг випуску, який між тим є більший, ніж обсяг випуску фірми 2, лідер не має можливості примусити фірму 2 залишитись на рівні двох одиниць випуску.Бертран піддав критиці вихідні положення моделі Курно і припустив, що ціни встановлюються не покупцями, а продавцями. Модель Бертрана, розроблена у 1883 році, досліджує ситуацію цінової конкуренції, коли дві фірми виробляють однорідну продукцію. Якщо одна з фірм знизить ціну, вона забезпечить товаром весь ринок, а фірма з вищою ціною не продасть нічого. Цінова конкуренція призведе до того, що обидві фірми знизять ціну до рівня граничних витрат (Р = МС) і будуть отримувати тільки нульовий економічний прибуток. Крива реакції першої фірми (R1) утворюється точками, які для кожної фіксованої ціни Р2 другої фірми визначають ціну Р1 першої фірми, що дозволяє їй максимізувати прибуток.Фірма, знижуючи свою ціну, відбиратиме частку ринку у своїх суперників, якщо ті не відреагують аналогічним зниженням своїх цін. Але коли фірма піднімає свою ціну, її суперники можуть захопити її частку ринку, підтримуючи свої поточні ціни на колишньому рівні. Існують два ймовірних припущення відносно дій у відповідь конкурентів: 1) Фірми В і С будуть вирівнювати свої ціни у відповідності з будь-якою зміною ціни, що здійснила А. Якщо фірма А скорочує ціну, її продаж збільшиться дуже незначно, тому що конкуренти В і С наслідуватимуть приклад А і зашкодять їй отримати перевагу в ціні перед ними. 2) Фірми В і С будуть ігнорувати будь-яку зміну ціни, що здійснила А, Якщо фірма А знизить свою ціну, а її конкуренти ні, А отримає обсяг продажу за рахунок двох своїх конкурентів.Протягом двадцяти років в Україні відбувався перехід від планово-адміністративної економі

План

Вступ

Розділ I. Характеристика ринку олігополії

1.1 Поняття олігополії

1.2 Економічна ефективність олігопольного ринку

Розділ II. Моделі некооперованої олігополії: кількісна олігополія

2.1 Модель Курно

2.2 Модель Стакелберга

Розділ III. Моделі некооперованої олігополії: цінова олігополія

3.1 Модель Бертрана

3.2 Модель ламаної кривої попиту

3.3 Ціноутворення за принципом «витрати плюс»

Розділ IV. Олігополія в Україні

Висновок

Використана література