Функціонування недержавної промисловості України в умовах нової економічної політики. Процес становлення промислової кооперації. Економічні важелі ліквідації приватників. Залежність розвитку промисловості від змін політико-економічного курсу країни.
Аннотация к работе
В умовах розбудови сучасної Української держави, становлення ринкових відносин зростає роль недержавного сектору економіки, на долю якого припадає переважна більшість промислових підприємств у приватній та колективній власності. Його інтенсивний розвиток, важливість зайняти гідне місце в економічному житті, привертає увагу до необхідності вивчення досвіду використання приватної ініціативи в багатоукладній системі господарювання доби нової економічної політики радянської України. Дослідження становлення недержавного сектору промисловості України у роки НЕПУ, разом із тим, залишаються недостатніми науковими опрацюваннями. Щоправда, значущість НЕПУ була потужною мотивацією для дослідників за радянських часів, але призвела до появи численних ідеологічних догм. Виходячи із зазначеного, структура дослідження передбачає: - зясувати сучасний стан наукової розробки даної теми в історіографії, визначити рівень і повноту джерельного забезпечення та теоретико-методологічні засади дослідження;У першому розділі „Стан наукової розробки, джерельна база та методологія дослідження” проаналізовано історіографію теми, охарактеризована джерельна база, розкрито теоретико-методологічні засади дослідження. Запропонована періодизація враховує провідні тенденції, особливості методології дослідження, можливості використання джерельної бази, вплив ідеології й політичної практики на формування історичних знань у кожному періоді. У цей час виходять праці з проблем кооперації, але її роль у промисловості зазначається дуже побіжно. З ліквідацією приватної ініціативи, з відмовою від НЕПУ особливістю значного етапу історіографії стало зменшення уваги радянських дослідників до проблем функціонування недержавного сектору. Так, матеріали фондів Вищої ради народного господарства УСРР (фонд 34), Державної планової комісії при Раді Народних комісарів УСРР (фонд 337), Народного комісаріату фінансів УСРР (фонд 30) допомагають розкрити один із найважливіших аспектів економічного регулювання влади - фінансово-кредитну політику, простежити складний процес пошуку джерел наповнення державного та місцевих бюджетів, зясувати стан та головні напрямки розвитку недержавного сектору по регіонах тощо.У підрозділі 3.1 „Наступ на приватників у промисловості в нових умовах” розглянуто заходи офіційної влади щодо витіснення приватних промисловців із народного господарства. Із проголошенням політики індустріалізації змінилося ставлення влади до приватного сектору, який вже виконав своє завдання - промисловість в основному була відбудована. Разом із тим, в дисертації доведено, що приватна промисловість за багатьма показниками була значно ефективнішою за потужні державні підприємства. Товаровий „голод”, що став наслідком неспроможності усуспільненого сектора задовольняти потреби народного господарства і населення, сприяв вкладанню приватних капіталів саме у промисловість. Наприкінці 1920-х рр. тисячі промисловців і кустарів, які були незгодні з позаекономічними методами наступу Радянської влади спіткала доля репресованих (серед них підприємці з Донбасу П.Бєліков, Н.Онищенко, з Харкова Є.Євнін та ін.).Історіографічний аналіз доводить, що, незважаючи на значну дослідницьку роботу попередників, ще бракує комплексного дослідження функціонування недержавного сектору промисловості в умовах НЕПУ. У несприятливий перехідний період, незважаючи на недосконалість законодавчо-правової бази, скрутне економічне становище приватникам на дрібних, зруйнованих підприємствах вдалося значно ефективніше у порівнянні з державною промисловістю налагодити та організовувати виробничий процес, максимально використовуючи незначні виробничі потужності, і у деяких галузях конкурувати та навіть витісняти з ринку державні підприємства. Зміцнювалися промисли, відкривалися нові виробничі підприємства, це дозволило наповнити ринок товарами, відновити господарчі звязки, налагодити товарообіг. Як форма організації дрібних товаровиробників промислова кооперація не витримала усуспільнення основних засобів виробництва, підпорядкування диктату влади, втратила всі свої ключові ознаки кооперативності.