Розробка класифікації суб’єктів та принципів недержавного контролю над міліцією, охарактеризовано його напрямків, обґрунтовано необхідність його обмеження. Дослідження міжнародного досвіду контролю за діяльністю поліції, розкрито його нормативний аспект.
Аннотация к работе
Зокрема, сьогодення вимагає переосмислення характеру взаємин між громадянським суспільством та державою, аналізу динамічних змін ступеня відкритості діяльності державних органів та посадових осіб, постійного моніторингу сучасних світових та національних тенденцій вдосконалення впливу громадськості на інститути публічно-політичної влади. Контролю в сфері владарювання присвячено велику кількість досліджень радянських та вітчизняних авторів, але переважна більшість з них акцентує увагу на проблемах державного контролю. Окремі питання недержавного (громадського) контролю над правоохоронними органами і, зокрема, органами внутрішніх справ, були предметом досліджень таких українських авторів, як О.М. Враховуючи актуальність дослідження та необхідність у поглибленні знань стосовно недержавного контролю над силовими структурами, а також специфіки його реалізації в сучасній Україні, з урахуванням її прагнення до інтеграції в міжнародне співтовариство, основною метою даної дисертації є концептуальне усвідомлення ідеї недержавного контролю за діяльністю міліції (поліції), характеристика її базових елементів, дослідження закономірностей та особливостей її реалізації в умовах сьогодення. Так, наприклад, загально-гносеологічні прийоми формальної логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) дозволили усвідомити сутність недержавного контролю та допомогли продемонструвати його відмінність від суміжних понять "громадянський контроль", "цивільний контроль" та "громадський контроль"; соціально-детерміністський метод використовувався насамперед під час аналізу закономірностей виникнення недержавного контролю і поступової його теоретичної та практичної трансформації; формально-догматичний - при узагальненні виявлених закономірностей та формулюванні принципів і меж недержавного контролю над міліцією; метод компаративного аналізу - при виявленні загальних та особливих рис у моделях недержавного контролю над поліцією різних типів правових систем світу; синергетичний - при аналізі недержавного контролю як нелінійного та багатоваріантного процесу, що протікає у різноманітних соціокультурних формах.Контроль над владою в багатьох дослідженнях розглядається в аспекті поінформованості населення про діяльність державних органів та відповідальності останніх перед народом (Р. Що стосується недержавного (громадського) контролю над правоохоронними органами і, зокрема, органами внутрішніх справ, то це питання було предметом досліджень таких авторів, як О.Ф. Зазначено, що основними тенденціями розвитку контролю другої половини ХХ - початку ХХІ століть є виникнення та вдосконалення конституційного контролю (перевірка відповідності конституції держави актів національного законодавства, а також міжнародних договорів), міжнародного контролю (контроль за додержанням міжнародних стандартів прав людини, охорони навколишнього середовища, фінансів, торгівлі та ін.), взаємного контролю (який охоплює як механізм держави, так і взаємини між державою та громадянським суспільством). Оскільки народ є джерелом і носієм влади в демократичній державі, здійснюваний ним контроль має розглядатися не як контроль знизу, як це зазвичай робиться, а як контроль зверху. Підставами для класифікації напрямків можуть слугувати: ієрархічне положення контрольованого органу (контроль за райвідділами, обласними управліннями, МВС); функціональні напрямки діяльності (контроль за ДАІ, дільничними інспекторами, ППС, карним розшуком, слідчими підрозділами); характер і ступінь інституціолізації (інституціолізований - інститут понятих; не інституціолізований - телефон довіри); характер правових норм, які реалізуються в діяльності ОВС (контроль за здійсненням заборон та дозволів, прав та обовязків).Соціальний контроль є багатогранним, складним поняттям, який розглядається представниками філософії, соціології, політології, економічної та юридичної науки під різними кутами зору: як процес вирішення протиріччя між реальним станом соціальних явищ і загальнообовязковим стандартом, як невідємний атрибут функціонування соціальних систем, як обовязкова ознака влади, як одна з основних функцій управління, як один з найважливіших засобів попередження порушень закону, зміцнення законності і правопорядку. В сучасних умовах слід аналізувати природу соціального контролю через призму демократичних основ функціонування і розвитку держави і суспільства. Вдосконалення механізму владарювання в напрямку його більшої демократизації призводить до зміни й вектору контролю: якщо носієм суверенітету і джерелом влади є народ, то його контроль над державою має розглядатися не як контроль знизу, а як контроль зверху. Під недержавним контролем слід розуміти діяльність громадян, національних та міжнародних неурядових організацій, органів місцевого самоврядування по перевірці законності, справедливості та ефективності функціонування державного апарату, окремих державних органів та посадових осіб. Від державного контролю його відрізняють диспозитивний характер здійснення та рекомендаційни