Економічна сутність системи недержавного пенсійного забезпечення. Проблеми та недоліки сучасної системи оподаткування в галузі додаткового пенсійного забезпечення. Комплексний аналіз діяльності системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні.
Аннотация к работе
Вступ За останні роки державна політика в Україні щодо пенсійного забезпечення має тенденцію до прискоренішого зростання розмірів пенсій, послідовного вирівнювання пенсій до межі передпенсійного заробітку з такою метою, щоб у людини, яка вийшла на пенсію, матеріальний добробут не погіршувався. Основою такої політики, звісно ж, є економіка, рівень її розвитку, темпи накопичення пенсійних фондів, а тут, як відомо, не все гаразд. Все ще великий перелік підприємств, суб’єктів господарювання, які невчасно розраховуються з Пенсійним фондом, допускають заборгованість, залишають “тіньові” обсяги діяльності, виплат зарплати, які не поповнюють Пенсійного фонду. Визнаною відповіддю на такі проблеми в багатьох державах світу є недержавні пенсійні фонди (далі НПФ), виплата недержавних пенсій, які часто перевищують розмір державних пенсійних виплат. Система НПЗ покликана створити можливості для збереження та примноження коштів вкладників з метою забезпечення отримання ними стабільного доходу після настання пенсійного віку. Перевага НПЗ в тому, що збережені кошти збільшуються за рахунок інвестиційного доходу. При реформуванні системи пенсійного забезпечення виникла потреба у формуванні багаторівневої пенсійної системи, яка складається з обов’язкового державного пенсійного страхування та впровадження недержавного пенсійного забезпечення шляхом застосування накопичувальних механізмів та формування недержавних пенсійних фондів. Питання створення і діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні залишається також актуальним і на науковому рівні. Воно досліджувалося у публікаціях Сивак С., Бахмач А., Вітка Ю., Стичинського Б., Васильченко О. Кравченко Н., Сташків Б., Синчук С., Болотіна Н. Проте більшість із вказаних вчених ґрунтували свої роботи на положеннях цивільного законодавства, а не на нормах права соціального забезпечення. Тим не менш, на наш погляд, теорія управління діяльністю недержавних пенсійних фондів та їх фінансової стійкості суттєво відстає від вимог практики. Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі завдання: - висвітлити періодизацію розвитку та формування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні, висвітлити сутність та соціально-економічну результативність цих етапів; - розкрити роль НПФ в національній концепції проведення пенсійної реформи в Україні; - дослідити практику формування і функціонування недержавних пенсійних фондів; - розглянути основні проблеми та недоліки сучасної системи оподаткування в галузі додаткового пенсійного забезпечення, подати низку пропозицій щодо їх усунення; - провести комплексний аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів та стану системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні; - розкрити переваги НПФ в системі недержавного пенсійного забезпечення; - проаналізувати сучасний зарубіжний досвід функціонування систем недержавних пенсійних виплат. Інформаційною базою дипломної роботи є Закони України, Укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, матеріали офіційної статистичної звітності Пенсійного фонду України, дані Держфінпослуг про результати діяльності недержавних пенсійних фондів, статті та інші наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, а також публікації у відкритому друці та мережі Інтернет. Cистема недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, що базується на принципах добровільної участі фізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Необхідність запровадження недержавних систем пенсійного забезпечення визнана сьогодні більшістю країн світу і у багатьох з них почали розглядати впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення як необхідну складову державної пенсійної політики [32, с.32-38]. Ефект зміни структури населення на традиційний тип пенсійних систем Джерело: Пенсійна система України: Навч. посіб. К.: Кондор, 2006. Робоча сила України, що становить 22,4 млн. людей у 2009 році зменшиться до 14,4 у 2050 році; зайнятість знизиться з 20,9 до 13,9 млн. Коефіцієнт демографічної залежності (співвідношення кількості пенсіонерів до кількості людей, які працюють і здійснюють внески) збільшиться з 0,42 до 0,91. З 1 січня 2004 р. набрав чинності Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення, що запровадив третій рівень пенсійної системи[3]. До основних принципів недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, належать: - добровільне створення недержавних пенсійних фондів (далі - пенсійний фонд, НПФ) юридичними та фізичними особами, обєднаннями фізичних осіб та обєднаннями юридичних осіб; - добровільна участь фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибір виду пенсійної виплати відповідно до Закону; - добровільне прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до сист