Недержавні організації як суб’єкт реабілітації осіб з особливими потребами - Курсовая работа

Функціонування установ та організацій, які проводять реабілітацію людей з особливими потребами 2.1 Інституційна допомога особам з особливими потребами1.1 Визначення та види неповносправності, проблеми з якими стикаються люди з неповносправністю Неповносправність - тимчасова чи постійна неспроможність виконувати дії, які може виконувати більшість інших людей, зазвичай унаслідок фізичного чи психічного стану. Стан може бути тимчасовим чи постійним; він може бути частковим чи повним. Однак тепер розумово неповносправні вважаються людьми з надзвичайним потенціалом. До людей з особливими потребами потрібно ставитись з повагою та розумінням, визнавати індивідуальні обмеження, давати право вибору, хвалити за успішні досягнення, дбати про безпеку та здоровя.В продовж останніх років медична модель неповносправності переходить в соціальну, яка спрямована на реабілітацію людей з особливими потребами не тільки з точки зору фізичного функціонування, але й намагається допомогти людині відчути себе корисною в суспільстві, зростати духовно та вчитись використовувати власні ресурси в задоволенні своїх потреб та подоланні зовнішніх барєрів. Згідно закону України "Про соціальні послуги" статті1 соціальна реабілітація - це система соціально-медичних, соціально-педагогічних, соціально-психологічних та інших заходів, спрямованих на надання особам з порушеннями нормальної життєдіяльності допомоги у відновленні ними порушених функцій організму та способу життя (особи, звільнені з місць позбавлення волі; особи після тривалого лікування чи тривалого перебування у лікувальних закладах; неповносправні; наркозалежні та члени їх сімей; хворі на алкоголізм та члени їх сімей; діти з неблагополучних сімей; особи без постійного місця проживання; особи, що зазнали насильства; потерпілі від злочинів тощо). Соціальна реабілітація як процес розглядається як динамічна система, в ході якої здійснюється реалізація поставлених завдань фахівця з неповносправною людиною для відновлення її соціального статусу, формування власної особистості неповносправного та її інтеграція в суспільство. неповносправність соціальна реабілітація недержавна Соціальна реабілітація як діяльність - це комплексна робота фахівця та неповносправної людини, субєктом соціально-реабілітаційного процесу виступає людина з особливими потребами. Обмежені можливості розуміються як наслідок того, що соціальні та фізичні умови (культура суспільства, психологічний клімат, соціальна і політична організація, "барєрна інфраструктура" тощо), у яких живе і працює людина з ослабленим здоровям, звужують можливості її самореалізації, тобто, люди з особливими потребами розглядаються як пригноблена група.Організація обєднаних націй визначає реабілітацію як процес, що має на меті зробити можливим для людини з особливими потребами досягнення оптимального фізичного, чуттєвого, інтелектуального, психічного, а також соціального рівнів діяльності, які б допомогли їм максимально відчувати себе рівними в суспільстві. Завдяки розвинутим реабілітаційним програмам у країнах Заходу тисячі людей з особливими потребами живуть максимально повноцінним життям, маючи роботу, друзів, корисне і здорове дозвілля, сповнені людської гідності стосунки, що без налагодженої, розвинутої, розгалуженої системи реабілітації було б проблематичним. Основою цього підходу є думка, що реабілітація має надаватись не у відриві від середовища проживання особи, не у спеціалізованих, специфічно обладнаних закладах і тим більше не в закритих від стороннього доступу інституціях-інтернатах, а супроводжувати людей з особливими потребами там, де вони живуть, на рівні з іншими людьми, тобто в домашніх умовах, школах, клубах, часто на базі громадських організацій. Також прийнято Закон України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", цей закон забезпечує людей з особливими потребами правом на реабілітацію, урегульовує процес реабілітації, затверджує типові положення про центри соціальної та професійної реабілітації людей з обмеженими можливостями, затверджує типові положення про реабілітаційні установи змішаного типу для осіб з особливими потребами та неповноправних дітей, про установи для постійного чи тимчасового перебування людей з особливими потребами у реабілітаційних центрах. Проаналізувавши вищевказані нормативно-правові джерела, варто зазначити, що ці документами забезпечують людям з особливими потребами такі права: право на повагу та самореалізацію; право на захист від принизливого ставлення, зловживання та експлуатацію; право на допомогу в максимальному використанні свого потенціалу; право на допомогу фахівця, співпрацю з ним, поінформованість про можливі ризики та переваги обраного напрямку дій; право на доступ до записів спеціаліста, які стосуються особи, якій надається реабілітація; право на свободу дій у разі, коли отримати допомогу спеціаліста неможливо; право на вибір фахівця, та на конфіденційний характер взаємин із фахівцем; право на отримання медичної чи соціальної допомоги, яка відповідає потре

План

Розділ І. Особливості надання соціально-реабілітаційних послуг особам з фізичною та розумовою неповносправністю

1.1 Визначення та види неповносправності, проблеми з якими стикаються люди з неповносправністю

1.2 Організація соціальної реабілітації людей з особливими потребами

1.3 Міжнародна практика реабілітації осіб з особливими потребами