Принципи та методи дослідження розвитку альтернативних форм пенсійного забезпечення. Накопичувальні пенсії та роль недержавних пенсійних фондів в Україні. Системні недоліки та напрямки удосконалення національного недержавного пенсійного забезпечення.
Аннотация к работе
Реферат Обсяг роботи 88 сторінок, 65 джерел, 0 таблиць. СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ, ПЕНСІЯ, НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ, АЛЬТЕРНАТИВНІ ФОРМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Мета дослідження. Мета магістерської роботи полягає у дослідженні недержавних форм пенсійного забезпечення на етапі трансформації Україні, їх можливе застосування. Гіпотеза: удосконалення державного регулювання недержавного пенсійного забезпечення та зближення з існуючими системами пенсійного забезпечення країн з розвиненою ринковою економікою, створення довіри людей, і зокрема молоді, до нової системи, що здійснюється за таких умов: становлення добровільної системи недержавного пенсійного забезпечення, робота над створенням високого рівня довіри та обізнаності громадян про недержавні пенсійні фонди. Висновки: в Україні запроваджено трирівневу пенсійну систему, перший рівень якої - солідарна частина, другий та третій - являють собою накопичувальну складову. Тобто, другий рівень передбачає обов’язкові відрахування , а третій - добровільні до відповідних накопичувальних фондів. Мета запровадження накопичувальної пенсійної системи - підвищення розміру пенсій за рахунок доходу, отриманого від інвестування частини пенсійних внесків громадян. Формування інституту альтернативних пенсій на сучасному етапі 2.1 Західний досвід організації систем пенсійного забезпечення 2.2 Накопичувальні пенсії та роль недержавних пенсійних фондів в Україні Розділ 3. Становлення в Україні економіки ринкового типу супроводжувалося негативним наслідками у соціальній сфері, що призвело до наростання кризових явищ у функціонуванні системи обовязкового соціального страхування та соціального забезпечення, зокрема пенсійного забезпечення населення країни. З переходом економіки України від командно-адміністративної системи до ринкових відносин, стара державна система пенсійного забезпечення перестала виконувати свою основну функцію - забезпечення гідного рівня життя непрацездатних громадян. Безумовно, головною причиною вкрай незадовільного пенсійного забезпечення на сучасному етапі є економічна криза, але надзвичайно важливим є і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйозним барєром на шляху реформування системи пенсійного забезпечення в Україні. Цей процес призвів до поточної структури населення і є незворотнім, оскільки демографічні прогнози досить невтішні. Сьогодні один працюючий фактично утримує одного непрацездатного, надалі ситуація буде погіршуватися з кожним роком. Розглядаючи економічні причини спостерігаємо збільшення кількості пенсіонерів і зменшення тих, хто працює, а отже пенсійна система що створювалась як економна, стала обтяжливою для суспільства загалом. Збільшуються ставки страхових внесків, зростає навантаження на бізнес. Таким чином, кількість працівників, які платили внески, зменшилася. Питання соціальної політики та пенсійного забезпечення вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Теоретико-методологічні основи організації системи недержавного пенсійного страхування відображено у наукових працях таких відомих вітчизняних вчених, як А. Бахмач, І. Васькович, В. Геєць, В. Грушко, Т. Кірян, Е. Лібанова, І. Ломанов, В. Новіков , О. Палій, В. Понікаров, В. Яценко та інші. Головна гіпотеза магістерського проекту - удосконалення державного регулювання недержавного пенсійного забезпечення та зближення з існуючими системами пенсійного забезпечення країн з розвиненою ринковою економікою, створення довіри людей, і зокрема молоді, до нової системи, що здійснюється за таких умов: - реформування солідарної системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування; - становлення добровільної системи недержавного пенсійного забезпечення, робота над створенням високого рівня довіри та обізнаності громадян про недержавні пенсійні фонди; - вдосконалення правового аспекту регулювання та діяльності НПФ з боку держави. Теоретичні та методологічні аспекти дослідження альтернативних форм пенсійного забезпечення 1.1 Історія дослідження проблеми недержавних форм пенсійного забезпечення Проблема соціального захисту населення по різному розв’язується в межах певної суспільно-економічної формації, конкретної країни. Першим же офіційно увів солідарну державну пенсію для всіх працюючих Отто фон Бісмарк, канцлер Німеччини - це сталося в 1889 році. [20, 166] На тернах як Росії, так і України в ХІХ ст. почало поширюватися добровільне страхування через емеритальні каси. [46, 344-348] Слід зазначити, що спочатку (у першій половині ХХ століття) недержавне пенсійне забезпечення розвивалося за рахунок найманих працівників і самозайнятого населення з високими рівнями заробітної плати і доходів, які не підлягали обовязковому (за законом) пенсійному страхуванню і з тієї причини стали вдаватися до приватної форми страхування пенсій. Нові перспективи для НПЗ відкрилися після другої світової війни в результаті істотного підвищення якості життя населення в промислово розвинених країнах і спостерігалися високі темпи зростання заробітної плати, яким не відповідав зр