Неактуальний стиль як феномен композиторської поетики ХХ століття - Автореферат

Неактуальний стиль можна розглядати у звязку з поняттям про “інтерпретуючий” стиль (В. Штокхаузена, який проголосив принципову відмову від поняття “шедевр” і ідею симбіотичної музики (відмову від автора як головної інстанції музичної історії), в алеаториці, у мінімалістів, оригінальність музики яких (і її “хитке” авторство) полягає в “небажанні оригінальності”, у “тихій музиці післязвуч” В. Сільвестрова, який писав, що “ще від дилетантського періоду у мене залишилося відчуття свого роду анонімності тієї музики, яку я люблю і яку я наслідую”; “посткомпозиторській” музиці А. Чередніченко, є часом виняткового розширення “свого” звуко-концептуального простору музики, часом росту культурно-семантичної активності музики, остільки феномен неактуального стилю у мистецтві відповідає найбільшим іманентним протиріччям культурної свідомості. Саті, що означає, у той самий час, пропозицію нової стильової концепції творчості Саті і виявлення суттєвих стильових впливів поетики Саті на наступну подальшу композиторську творчість. теоретично обґрунтувати й аналітично апробувати поняття “реінтерпретації” як повязане з найважливішими для сучасної композиторської творчості явищами історичної рефлексії і монодіалогу (авторського самодіалогу). визначити можливості полістилістики як історичної універсалії, парадигми музичної мови: як постійного діалогу “чуже - своє” у музиці і необхідності стилізації для становлення стильових границь, стильових функцій музичної мови на різних історичних етапах. виявити “парадоксальну програмність” як нову якість програмного методу і способу інтерпретації жанрової форми у творчості композиторів ХХ століття у звязку з еволюцією клавірної фортепіанної сюїти (фортепіанного сюїтного циклу). розглянути семантичні функції неактуального стилю у звязку з еволюцією конкретної жанрової форми фортепіанної (камерної інструментальної) сюїти.У першому розділі - “Стиль культури як предмет музикознавчого дослідження” - у різних аспектах розглядаються музикознавчі тенденції щодо вивчення стилю в його системних звязках із жанром, каноном, тематизмом, формою, полістилістикою, полісемантикою, діалогом, темпорально-спатіальними відношеннями у музиці, фактурою, програмністю, стилізацією та іншим, що призводить до широкого обґрунтування поняття про неактуальний стиль як збірний і до визначення даного явища (неактуального стилю) як стилю культури. Зауважимо, що під стилем у музиці ми розуміємо ментальну цілісність музичного звучання, обумовлену відповідністю змістовного плану (світооглядних установок) до плану вираження (інтонаційно-жанрово-стилістичного матеріалу музики як її специфічної знаковості, включаючи композиційні прийоми і їх хронотопічні функції); стиль культури ми розглядаємо як світооглядну цілісність даної соціально-історичної спільності. По-перше, музика Саті, при всій своїй чіткій оформленості і закінченості в окремих опусах, залишає враження від його музичної творчості як відкритого, незавершеного процесу, у якому Саті показує лише один із варіантів композиційного рішення. По-третє, Саті прагне до граничної простоти усіх виразних засобів у музиці, до їх економії; прийоми мінімалізму - очевидні властивості його стилю. По-четверте, у стилі Саті виявляється прагнення до демократичності музичної мови, а у звязку з цим - до знайомого до банальності, до “загальних місць” музики, що буквально виражається у прагненні створити новий жанровий напрямок: фонову (“меблеву” чи “шпалерну”) музику.Актуальні аспекти проблеми канону в музикознавстві // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture. / Гол. редактор О. В. Сокол. Феномен “неактуального стилю” у творчості Е. Саті // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture. Актуальні аспекти проблеми канону в музикознавстві // Музичне мистецтво і культура / Music art and culture.

Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертаціі відображено у таких публікаціях автора