Стратегії та практики вибору хрещених батьків у суспільстві Гетьманщини. Два основних аспекти проблеми: канонічна модель хрещення та її дотримання чи порушення, а також ставленням населення до ролі хрещеного батька (матері) та відповідних зв’язків.
Аннотация к работе
З іншого боку, вибір «правильних» хрещених батьків був одним із соціальних запобіжників, котрі давали малюку надію на якусь допомогу унаслідок сирітства. Зрозуміло, що це явище занадто багатогранне для висвітлення у межах однієї статті, відтак я торкнуся лише ідеальних та «реальних» практик участі кумів у хрещенні та спробую проаналізувати стратегії вибору хрещених батьків. Наприклад, у Требнику Петра Могили після вимоги до хрещених батьків знати основні молитви3 йдеться також, що свого часу вони мають навчити цих молитов своїх хрещеників. Ті, хто не знали цього набору, не могли бути хрещеними батьками, так само, як і єретики, відлучені від церкви, неповнолітні, юродиві тощо4. Саме на даний требник посилалися церковні ієрархи в бажанні уніфікувати «могилянську» традицію на московський манер, як, наприклад, про це йшлося в указі київського митрополита Тимофія Щербацького від 23 листопада 1743 р.: «Как нам известно есть при крещении раждающихся младенцов з мужеска и женска пола двое лиц восприемников бывает, з коих чрез то многии в духовное сродство повходили а из того произвождении и сродствах діл как нам так и духовной нашей консистории немалыя иміются затруднения, в требнику ж великом московской печати на лист «7 м» напечатанно подобает відати яко во святом крещении един довліет восприемник аще мужескаго полу если крещается аще ж женский токмо восприемница8».