Донецький вугільний регіон як паливно-енергетичний центр. Індустріальне освоєння Донбасу у ХІХ на початку ХХ століть. Будівництво залізниць напередодні Першої світової війни. Високі темпи розвитку вантажообігу. Розвиток важкої індустрії на Донбасі.
Аннотация к работе
Економічним символом регіону є вугільна промисловість як одна з основних галузей паливно-енергетичної безпеки сучасної України, адже левова частка (близько 92%) запасів камяного вугілля нашої країни зосереджена саме на Донбасі (34% припадає на Донецьку, решта на території Луганської, Дніпропетровської, Харківської областей). В останній третині ХІХ ст., із завершенням промислового перевороту, широкомасштабним залізничним будівництвом і створенням перших металургійних підприємств, почався бум у розвитку вугільної промисловості на Донбасі, коли до справи видобутку мінерального палива долучилися не тільки російські й українські промисловці та банкіри, а й іноземні підприємці з їхніми величезними капіталами, новітніми техніко-технологічними надбаннями. У наступні десятиріччя ХУНІ ст., особливо після приєднання до Росії в результаті війн із Туреччиною Північного Причорноморя, розвідка родовищ камяного вугілля на Донбасі за наполяганням російських урядовців активно продовжувалася. Саме тут було закладено перший рудник на Донбасі, що став енергетичною базою Луганського ливарного (гірничого) заводу, заснованого за указом Катерини II від 14 листопада 1795 р. під керівництвом шотландця Карла Ґаскойна відомого в Європі спеціаліста з виплавки чавуну та відливки гармат, котрий із 1789 р. перебував на службі в Росії. Відкриття Луганського ливарного заводу (працював з 1797 по 1887 рр.), який був першим великим металургійним підприємством у краї (з 1895 р. по теперішній час патронний завод) ознаменувало початок промислового освоєння Донбасу.