Поняття терміну "індукція". Функції індуктивних висновків у процесі пізнання. Характеристика повної, неповної, популярної індукції, їх демонстративність. Індукція методом добору, методом виключення. Емпіричні узагальнення згідно з В.І. Вернадським.
Аннотация к работе
Філософія науки прагне відповісти на питання: що таке наукове знання, як воно влаштоване, які принципи його організації і функціонування, що собою являє наука як виробництво знань, які закономірності формування і розвитку наукових дисциплін, чим вони відрізняються одна від одної і як взаємодіють. Наукове пізнання відзначається своєю упорядкованістю завдяки тому, що вчені використовують методи наукового пізнання, своєрідні дороговкази у складному лабіринті осягнення дійсності.Одним з виправдань індукції у практиці наукового дослідження служить пізнавальна необхідність загального погляду на групи однорідних фактів, що дозволяє пояснювати і передбачати явища природи і суспільного життя. У індукції цей загальний погляд виражається, як правило, за допомогою нових понять, як би що розшифровують «приховане значення» спостережуваних явищ, і закріплюється у формулюваннях причинних або ж статистичних законів. Починається індукція зазвичай з аналізу і порівняння даних спостереження або експерименту. Логічний перехід від знання про окремі явища до знання загальних відбувається в цьому випадку у формі індуктивного висновку чи індукції (від латинського inductio - «наведення»). В основі логічного переходу від посилок до висновку в індуктивному висновку лежить підтверджуване тисячолітньою практикою положення про закономірний розвиток світу, загальному характері причинного звязку, прояві необхідних ознак явищ через їхню загальність і стійку повторюваність.Повна індукція - це умовивід, у якому на основі приналежності кожному елементу кожній частині класу визначеної ознаки роблять висновок про його приналежність класу в цілому. Індуктивні умовиводи такого типу застосовуються лише в тих випадках, коли мають справу з закритими класами, число елементів у яких є кінцевим і легко доступним для огляду. Представимо, що перед комісією поставлена задача перевірити знання такої найцікавішої дисципліни як логіка у даній групі. Виражена в посилках цього умовиводу інформація про кожен елемент в кожній частині класу служить показником повноти дослідження і достатньою підставою для логічного переносу ознаки на весь клас. В одних випадках повна індукція дає стверджувальні висновки, якщо в посилках фіксується наявність визначеної ознаки кожного елемента частини класу.Неповна індукція - це умовивід, де на основі приналежності ознаки деяким елементам частинам класу роблять висновок про його приналежність класу в цілому. Логічний перехід у неповній індукції від деяких до всіх елементів частин класу не є задовільним. Істотний вплив на характер логічного проходження у висновках; неповної індукції робить спосіб добору вихідного матеріалу, що виявляється в методичності систематичності формування посилок індуктивного умовиводу. По способі добору розрізняють два види неповної індукції: індукцію шляхом перерахування, що одержала назву популярної індукції, і індукцію шляхом добору, що називають науковою індукцією. Популярною індукцією називають узагальнення, у якому шляхом перерахування встановлюють приналежність ознаки деяким предметам чи частинам класу і на цій основі проблематично укладають про його приналежність усьому класу.Індукція методом добору, чи селективна індукція, - це умовивід, у якому висновок про приналежність ознаки класу (безлічі) ґрунтується на знанні про зразок (підмножині), отриманому методичним добором явищ з різних частин цього класу. Поняття розмаїтість умов спостереження виявляється дуже різним для конкретних видів безлічей. Прикладом індукції методом добору може служити наступне міркування про знання учнів по логіці.Індукція методом виключення, чи елімінована індукція, - це система умовиводів, у якій висновки про причини досліджуваних явищ будуються шляхом виявлення підтверджуючих обставин і виключення обставин, що не задовольняють властивостям причинного звязку. Причинною називають такий звязок між двома явищами, коли одна з них - причина - випереджає і викликає інше - дію. Найважливішими властивостями причинного звязку, що визначають методичність елимінованої індукції, виступають такі її характеристики, як: загальність, послідовність у часі, необхідність і однозначність. Послідовність у часі означає, що причина завжди передує дії. Залежність між причиною і дією така, що видозміни в причині з необхідністю волочуть видозміни в дії, і навпаки, зміни в дії служать показником зміни в причині.Як на приклад такого узагальнення Вернадський посилається на теорію будови і закономірностей еволюції Східно-Європейської платформи видатного російського геолога, президента Російської академії наук О.П. Карпинського. Емпіричне узагальнення, підкреслював Вернадський, - це "основний елемент думки і знання натураліста", його "основне знаряддя"; воно є "міцним і непорушним ґрунтом науки, основним досягненням натураліста". Перш ніж прийти на базі якого-небудь емпіричного матеріалу фактів до їх узагальнення, до побудови їх системи, до розкриття залежностей між ними, до виведення наукового закону та ін., наукова думка п