Вивчення діахронічних процесів семантичного розвитку лексики, когнітивних аспектів еволюції різних структурних рівнів індоєвропейських мов за допомогою порівняльно-історичного методу. Тенденції розвитку сучасного порівняльно-історичного мовознавства.
Аннотация к работе
У сучасній порівняльно-історичній індоєвропеїстиці зростає інтерес до вивчення діахронічних процесів семантичного розвитку лексики, когнітивних аспектів еволюції різних структурних рівнів індоєвропейських мов за допомогою порівняльно-історичного методу, що пояснюється активізацією формування когнітивної парадигми у лінгвістиці та лінгвофілософському дискурсі. Тенденції розвитку сучасного порівняльно-історичного мовознавства засвідчують, що компаративісти, поряд з вивченням тих питань індоєвропейської фонетики та морфології, які були актуальними протягом усього століття, - ларингальна гіпотеза і аблаут, гетероклітики і дієслівні закінчення, - все частіше приділяють належну увагу проблемам семантичного розвитку споріднених мов. Так, помітними явищами в лінгвістичній науці стали дослідження індоєвропейської лексики у вірменській мові Г.Б.Джаукяна, семантичний словник синонімів індоєвропейських мов К.Д.Бака, реконструкція семантичного розвитку лексико-семантичних систем індоєвропейських мов Т.В.Гамкрелідзе, В.В.Іванова, В.М.Топорова. Незважаючи на ґрунтовні наукові праці в галузі індоєвропейської компаративістики, на сучасному етапі її розвитку бракує досліджень, у яких детально аналізуються регулярні семантичні транспозиції в діахронічному аспекті, закономірності історичного розвитку лексико-семантичних систем споріднених мов. Дослідження базується на матеріалах таких етимологічних словників індоєвропейських мов: “Vergleichendes Worterbuch der Indogermanischen Sprachen“ А.Фіка, “Vergleichendes Worterbuch der Indogermanischen Sprachen” А.Вальде - Ю.Покорного, “Islandisches Etymologisches Worterbuch“ А.Йоганнессона, “Vergleichendes Worterbuch der Gotischen Sprache” З.Файста, “Altnordisches Etymologisches Worterbuch” Я. де Фріса, “Nederlands Etymologisch Woordenboek” Я. де Фріса, “Norwegisch-Danisches Etymologisches Worterbuch” Г.Фалька та А.Торпа, “Etymologisches Worterbuch der Deutschen Sprache“ Ф.Клюге, “A Comprehensive Etymological Dictionary of the English Language” Е.Клайна, “An Indo-European Comparative Dictionary” С.Манна, “Этимологический словарь германских языков” В.В.Левицького та ін.У першому підрозділі першого розділу “Корінь та його дослідження у порівняльно-історичному індоєвропейському мовознавстві” з метою окреслення основних етапів розвитку вчення про корінь у індоєвропейській компаративістиці аналізуються праці вітчизняних та зарубіжних мовознавців ХІХ і ХХ століть (від Ф.Боппа, В. У другому підрозділі першого розділу “Фонетична та морфологічна характеристика сегментів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)-на позначення непрямого руху” подано фонетичну та морфонологічну характеристику сегментів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)-, викладено лінгвістичні аргументи, які дають змогу говорити про історичний ізоморфізм великої кількості коренів, та обґрунтовано можливість зведення їх до одного кореневого архетипу (S)KER(T)-незалежно від способу оголоснення та інфіксації. Однак протягом ХІХ - ХХ століть лінгвісти, які належали до різних наукових шкіл та ґенерацій, закликали вивчати історію речей та історію слів із урахуванням змін значень (Г.Шухардт), ставили завдання побудови порівняльно-історичної семасіології (М.М.Покровський, В.В.Виноградов, Б.О.Серебренников, А.О.Білецький, С.В.Семчинський), робили спроби вдосконалити прийоми діахронічних семантичних досліджень (Е.Бенвеніст, О.І.Смирницький, О.С.Мельничук, Г.С.Кличков, В.В.Левицький), оскільки розуміли велику цінність результатів досліджень у галузі порівняльно-історичної семасіології для етимології та порівняльно-історичного мовознавства в цілому. У другому підрозділі другого розділу “Напрями та механізми розвитку значень похідних від індоєвропейських коренів з архетипом (S)KER(Т)-на позначення непрямого руху” визначаються особливості семантичного розвитку рефлексів індоєвропейських коренів, що зводяться до одного кореневого архетипу (S)KER(Т)-у значенні “гнути, кривити; вертіти, обертати”. Девять із шістнадцяти виділених тематичних груп індоєвропейських континуантів кореневого архетипу (S)KER(T)-“гнути, кривити; вертіти, обертати” охоплюють лексику на позначення динамічних аспектів непрямого руху: назви каузальних та рефлексивних, тривалих та одномоментних дій, а також назви інструментів та засобів руху, утворені за метонімічним принципом (плетіння, виття > плетений виріб; рух, біг > засіб перевезення; згинання > нахил; стрибок; удар, сила; обертання; стягування, всихання; розкидання; стискання).