Індивідуально-авторські новотвори в поетичному дискурсі 80-90-х років ХХ століття - Автореферат

Індивідуально-авторські новотвори в сучасному поетичному мовленні посідають помітне місце, і без всебічного вивчення їх не можна говорити про новаторство в поезії взагалі. Пошуки сучасних поетів у галузі індивідуального словотвору мають вплив на розвиток образної системи поезії, збагачують поетичний лексикон, визначають перспективи творення нових номінативних одиниць за певними словотвірними типами, спонукають поетів до подальшого активного використання виражальних засобів мови. Лінгвістичні розвідки вітчизняних та зарубіжних мовознавців були спрямовані на вивчення різних аспектів оказіональних слів, а саме: лексико-семантичного (І.К.Білодід, Г.Й.Винокур, А.Г.Горнфельд, О.С.Кубрякова, В.В.Лопатін, В.М.Русанівський, Е.Ханпіра, В.А.Чабаненко, Д.М.Шмельов), словотвірного (Г.Й.Винокур, Н.І.Вовчук, Г.Н.Вокальчук, В.В.Герман, О.А.Земська, О.Г.Ликов, В.В.Лопатін, І.С.Олійник, Л.П.Павленко, О.О.Тараненко, І.С.Улуханов, Е.Ханпіра, В.М.Хохлачова В.А.Чабаненко), ономасіологічного (О.А.Габінська, Н.Є.Касьяненко), лексикографічного (І.М.Мальцева, Н.І.Фельдман, О.С.Чиркова). Естетичні функції оказіональних слів, особливості їх функціонального статусу розглядалися у працях О.Г.Ликова, В.П.Ковальова, О.І.Олександрової, Л.В.Пашко, І.Т.Принцевського. Отже, необхідність комплексного дослідження оказіональних слів у поетичному дискурсі 80-90-х років ХХ ст. визначило вибір теми цієї дисертаційної роботи.Найбільш поширені утворення із суфіксами-ість: інакшість погляду (І.Драч); весела симпатичність (В.Бровченко) та-ств(о): жайворінство (І.Драч); тщемальство народів (М.Вінграновський), які привносять у семантику оказіоналізмів значення абстрагованої якості. Досить продуктивним і живим процесом у сучасному поетичному мовленні є поява значної кількості потенційних слів із суфіксами-анн(я),-енн(я),-инн(я), які акцентують увагу на певному процесі: безупиння живе (М.Вінграновський); залишається непроминання (Б.Бойчук); твоє спогадування (В.Стус), а також власне оказіоналізмів, твірна основа яких відсутня як лексична одиниця в мові: звулканення (М.Вінграновський) - звулканити - вулкан; звеснення (М.Влад) - звеснити - весна; повесіння - повесніти - весна (В.Стус). Для характеристики описуваного, інтимізації розповіді поети утворюють іменники із суфіксами субєктивної оцінки-ищ(е): ганьбище, ляковище, пузища (М.Вінграновський);-иськ(о): дощисько (М.Братан), кожушисько (І.Драч),-ечк(о): крилечечко (М.Вінграновський);-очк(о),-очк(а): карасяточко (М.Братан); любляночка (Б.Рубчак); сосеняточка, витребеньочка (М.Вінграновський);-ачк(о),-ачк(а): побіганнячко, посіданнячко, чорнячка (І.Драч);-еньк(о): соненько, жайворіненько (І.Драч);-инк(а): житинка (В.Затуливітер); блакитнинка (В.Стус). Для їх творення використовуються переважно українські препозитивні афікси, часто маловживані або невживані в сучасній мові, що приводить до актуалізації відповідних словотвірних моделей, посилення стилістичної виразності оказіоналізмів: па-: паніготь, пажиття (В.Стус); пра-: пракоріння, праглибина (І.Драч); пралоно (А.Григоренко); правода (В.Коломієць); по-: поніч, погора, поколяда (В.Стус); пере-: пересни, перехвилі (В.Стус); перемрії (М.Сингаївський); переяр (М.Вінграновський); ви-: вилежень (Яр Славутич); при-: притінь, Прикраїна (В.Стус); о-: озлоба (В.Бровченко.); оцвітіння, окрилля (Яр Славутич); опорятунок (В.Стус). Для їх творення активно використовуються префікси за-: завідьмлюють (Б.Рубчак); зазорила зоря, забджолили бджолята (І.Драч); забалюєш (В.Стус); заорганилося серце (А.Григоренко); з-: звіхолити (В.Стус); ззимували (М.Вінграновський), збатожити (І.Драч); до-: долітувати (І.Драч); докрилити (М.Вінграновський); від-: відлітувати (В.Бровченко); віддідуганити (В.Затуливітер); на-: наборщитися (І.Драч); наколінкуватися (М.Самійленко); по-: побатожити (Яр Славутич), покучманіти (В.Шукайло); при-приторбився (М.Самійленко), прикрилить (М.Вінграновський).Пошуки нових віршованих форм, створення неординарних номінативних одиниць стимулюються змінами в суспільно-політичному, культурному житті епохи. Оказіоналізми - це похідні слова, які є номінативними мовленнєвими одиницями з емоційно-експресивним забарвленням, вони ліквідують індивідуально-авторський “лексичний дефіцит”, характеризуються специфічними структурними особливостями й функціями, семантичною та стилістичною маркованістю, розширюють лексикон продуцента у відповідних умовах, ситуаціях, контекстах і є показником процесу мислення творчої мовної особистості. Вони допомагають донести до реципієнта задум поета, авторську комунікативну інтенцію, породжують у читача широку гаму асоціацій. Крім денотативних сем, які відображають різні сторони описуваного явища, в семантику оказіоналізмів входять конотативні елементи, які найповніше виявляють себе на рівні контексту. Отже, в результаті актуалізації імпліцитних сем, семантика авторських новотворів виявляється складнішою від узуальних, що зумовлює їх вагомість у межах надфразової єдності.Іменники - новотвори в сучасному поетичному мовленні (на матеріалі тво

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

У висновках узагальнюються результати дослідження, найвагомішими з яких є: 1. Пошуки нових віршованих форм, створення неординарних номінативних одиниць стимулюються змінами в суспільно-політичному, культурному житті епохи.

2. Оказіоналізми - це похідні слова, які є номінативними мовленнєвими одиницями з емоційно-експресивним забарвленням, вони ліквідують індивідуально-авторський “лексичний дефіцит”, характеризуються специфічними структурними особливостями й функціями, семантичною та стилістичною маркованістю, розширюють лексикон продуцента у відповідних умовах, ситуаціях, контекстах і є показником процесу мислення творчої мовної особистості.

3. Поява оказіональних та потенційних лексичних одиниць зумовлена суто індивідуальними та психолінгвістичними факторами. Вони допомагають донести до реципієнта задум поета, авторську комунікативну інтенцію, породжують у читача широку гаму асоціацій.

4. В основу номінації кладуться різноманітні ознаки денотатів. Крім денотативних сем, які відображають різні сторони описуваного явища, в семантику оказіоналізмів входять конотативні елементи, які найповніше виявляють себе на рівні контексту. Індивідуальне значення оказіоналізмів формується на основі конотацій їх твірних. Ці конотації зберігаються в похідних інноваціях. Отже, в результаті актуалізації імпліцитних сем, семантика авторських новотворів виявляється складнішою від узуальних, що зумовлює їх вагомість у межах надфразової єдності.

5. Більшість оказіоналізмів утворюються за наявними в мові словотвірними зразками або за аналогією до конкретного слова. Утворення власне оказіональних похідних найінтенсивніше відбувається за малопродуктивними та непродуктивними (мовленнєвими) моделями. Найчастіше вони мають множинну мотивацію, яка зумовлює їх семантичну стислість та експресивність.

6. Основними причинами, які спонукають поетів до творення оказіоналізмів, є завдання художньо-естетичного, стилістичного характеру. У звязку з цим основною функцією поетичних новотворів є стилістично-експресивна функція.

7. Як складні структурно-семантичні одиниці тексту, оказіональні слова, на відміну від узуальних, завжди поліфункціональні. Тому вдало побудовані авторські новотвори розкривають нові виражальні можливості мови, передають нові семантичні, стилістичні, емоційно-експресивні відтінки, по-новому називають явище, предмет чи особу, чого позбавлені загальнолітературні слова. Усе це сприяє розкриттю художнього задуму твору.

8. Більшість оказіональних слів потребує наявності пояснювального контексту. Засоби розяснення оказіонального слова враховують його системні звязки, асоціативний фон.

9. Оказіональні слова, як семантично місткі одиниці, виступають вагомими складниками, що забезпечують лінійну та вертикальну звязність контексту. Це зумовлює сприйняття реципієнтом тексту як цілісної структури.