Педагогічні та психологічні основи індивідуалізації і диференціації. Врахування психічних особливостей учнів як психічна основа індивідуалізації навчання. Методика використання диференційованого та індивідуального підходу при навчанні математики.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки України Рівненський державний гуманітарний університет Курсова робота на тему: “Індивідуальний і диференційований підхід при вивченні математики” Підготувала: студентка IV курсу факультету математики інформатики Берлінець Оксана Зміст Вступ Розділ 1. Педагогічні та психологічні основи процесів індивідуалізації і диференціації 1.1 Поняття і сутність індивідуалізації 1.1.1 Облік психічних особливостей учнів як психічна основа індивідуалізації навчання 1.1.2 Спеціальні прийоми роботи зі «слабкими» і «сильними» учнями 1.1.3 Спеціальні прийоми роботи з інертними і рухливими учнями 1.1.4 Етап мотивації, як найважливіший чинник успішного навчання математики 1.2 Особливості індивідуалізації у викладанні математики 1.3 Поняття і сутність диференціації 1.3.1 Можливості та шляхи використання диференціації в навчальному процесі Розділ 2. Методика застосування індивідуального і диференційованого підходу у викладанні математики 2.1 Методика використання індивідуалізації на уроках математики 2.2 Методика використання диференціаційованого підходу при навчанні математики Висновки Список використаних джерел Вступ Під впливом зростаючих вимог життя збільшується обєм і ускладнюється зміст знань, що підлягають засвоєнню в школі. За своїм природним здібностям, темпу роботи і т.д. учні сильно відрізняються один від одного. Нерідко в одному класі можна спостерігати школярів як з дуже високим, так і з дуже низьким рівнем розвитку. Вчитель зазвичай вибирає методи і форми навчання, орієнтовані на середнього учня. При цьому слабким і сильним учням приділяється мало уваги. Математика є однією з найбільш складних шкільних дисциплін і викликає труднощі у багатьох школярів. Математична діяльність - формування та розвиток розумової діяльності визначеної структури. Для досягнення мети було поставлено наступні завдання: 1) визначити поняття «індивідуалізація» і «диференціація»; 2) виділити ті особливості учнів, які в першу чергу слід враховувати при індивідуалізації і диференціації навчальної роботи; 3) дати характеристику основним формам індивідуалізації і диренціації; 4) розробити методику використання індивідуального і диференційованого підходу у викладанні математики. Індивідуальність проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйняття, памяті, мислення, уяви), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності і т.д. “Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно-здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів”. Наприклад, за допомогою спеціальних корекційних занять можна істотно підвищити рівень розумового розвитку. Це пояснюється в першу чергу відсутністю можливостей діагностувати в масовій школі типологічні особливості дітей (так як комбінації властивостей нервової системи утворюють типи нервової системи, їх часто називають індивідуально-типологічними або просто типологічними): немає психологів, а вчителі не підготовлені до такої роботи. Учням, які цікавляться економікою, як мотиваційні завдання можуть бути запропоновані завдання економічного характеру: Людина поклала в ощадбанк 500грн. Після закінчення року до них були додані банківські відсотки від вкладу, і в той же час він вніс додатково ще 500грн. Після того як пройшов ще один рік, вкладник попросив видати йому накопичені до внеску відсотки. І.М. Чередов включає в це поняття як навчання з різними планами і програмами, так і «такий процес навчання на уроках, який передбачає глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію за типологічними групами і організацію роботи цих груп над виконанням специфічних навчальних завдань, які сприяють їх розумовому і моральному розвитку ».