Ознаки вбивства й характеристика його видів. Субєктивна сторона вбивства. Проблеми кваліфікації даного виду злочину. Обтяжуючі обставини, що характеризують обєктивні властивості вбивства: вбивство заручника, дитини, з корисливих мотивів, на замовлення.
Аннотация к работе
ВСТУП «Кожна людина має право на життя…» Ст. 3 Загальної декларації прав людини Актуальність курсової роботи. Захист особистості від злочинних зазіхань, охорона її прав та свобод - обов’язок держави. Серед всіх злочинів проти особистості найбільшу небезпеку представляє, природно, навмисне вбивство. Воно зазіхає на життя людини - благо, що належить людині від народження й дається їй тільки один раз. Ще раніше Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. у ст. 3 зафіксувала, що кожна людина має право на життя, волю й особисту недоторканність. Але вбивства відносяться до числа тих злочинів, які часто викликають великі труднощі при розслідуванні й при юридичній кваліфікації. Предметом дослідження даної курсової роботи є навмисне вбивство і його види. У третьому розділі «Загальна характеристика обставин, що обтяжують навмисне вбивство» дається характеристика навмисному вбивству по КК України, зачіпаються основні проблеми кваліфікації вбивства. У розділі «Обтяжуючі обставини, що характеризують обєктивні властивості вбивства» розглядаються питання кваліфікації вбивства з обтяжуючими обставинами відповідно до КК України. Але спочатку потрібно зясувати зміст понять життя й смерті, оскільки вбивство безпосередньо повязане з позбавленням життя й заподіянням смерті. Цієї ж точки зору дотримуються у своїх роботах Піонтковський А.А., Бородін С.В., Аніянц М.К. й інші. Бородін С.В. у своїй роботі наводить точку зору Авдєєва М.І., що пропонує вважати настання біологічної смерті безумовним після закінчення 30 хвилин після констатації припинення подиху й серцебиття [12, С. Другою ознакою вбивства є насильницький характер смерті, що виражається в тому, що смерть потерпілому заподіюється шляхом примусового впливу на нього. Хоча рішення Конституційного суду України визначило, що застосування страти як покарання, є неконституційним і надалі застосовуватися судами не повинне [6]. У Кримінальному кодексі України уперше в історії нашого карного законодавства дається визначення поняттю вбивства: «Убивство, тобто навмисне противоправне заподіяння смерті іншій людині» [2; ст. 115]. Так деякі способи вбивства враховуються як обтяжуюча обставина (особлива жорстокість, загально небезпечний спосіб - п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 115 КК України). Як роз’яснює постанова Пленуму Верховного Суду України [5] замах на вбивство можливий тільки із прямим умислом, тобто тоді, коли діяння особи свідчило про те, що вона передбачає настання смерті, бажає її, але цього не відбулося з причин, що не залежать від його волі. Субєктом відповідальності за вбивства, передбачені ст. 115-117 КК України, може бути будь-яка особа, що досягла 14-річного віку. Кваліфікація вбивств Діючий в Україні Кримінальний кодекс передбачає поділ убивств на: O просте вбивство, тобто вбивство, вчинене без яких-небудь обтяжуючих або помякшувальних обставин, які впливають на кваліфікацію злочину (ч. 1 ст. 115 КК України); O кваліфіковане вбивство, тобто вбивство, здійснене при обтяжуючих обставинах, що впливають на кваліфікацію злочину (ч. 2 ст. 115 КК України); O привілейоване вбивство, тобто вбивство, здійснене при помякшувальних обставинах, що впливають на кваліфікацію злочину (ст.ст. 116, 117, 118 КК України); O необережне заподіяння смерті, тобто заподіяння смерті, вчинене зі злочинною легковажністю або злочинною недбалістю (ст. 119 КК України). Крім того, на думку Побегайла Е.Ф., обов’язок діяти може випливати з договору, а також з «попередньої діяльності винного - так званих конклюдентних фактів (коли особа, що поставила кого-небудь у небезпеку, зобовязана вжити необхідних заходів до порятунку)» [28, С. Цей приклад, наведений Побегайло Е.Ф., вимагає уточнення.