Розгляд філантропізму як соціального феномену і виявлення його передумов. Характеристика педагогічних ідей німецьких філантропістів. Дослідження педагогічних поглядів Й.Б. Базедова; опис шляхів творчого використання його досвіду у середній школі.
Аннотация к работе
Зміст Вступ Розділ І. Теоретичні засади розвитку німецького філантропізму у ХVIII ст. 1.1 Зародження ідей німецького філантропізму в Європі 1.2 Сутність педагогічних ідей німецького філантропізму 1.3 Педагогічні погляди Йоганна Бернарда Базедова Розділ ІІ. Досвід реалізації ідей філантропістів у навчальній практиці 2.1 Аналіз змісту, методів, форм навчання у Філантопіні Базедова в Дессау 2.2 Виховний процес у Філантропіні Й.Б. Базедова в Дессау 2.3 Можливі шляхи творчого використання досвіду філантропістів у середній школі Висновки Список використаної літератури філантропізм німецький базедов школа Вступ Актуальність дослідження. Значним досягненням діяльності філантропів було заснування прогресивних навчально-виховних закладів нового типу, так званих філантропінів, в яких навчалися представники багатьох країн Європи XVIII ст. Теоретичні засади розвитку німецького філантропізму 1.1 Зародження ідей німецького філантропізму в Європі Крайня феодальна роздробленість і кріпосна залежність селянства були досить сильною перешкодою на шляху розвитку капіталістичних відносин у Німеччині. Одним з наслідків розвитку капіталізму стало запровадження в Пруссії в 1763 р. шкільного регламенту (Generallandschulreglement), який передбачав обовязкове відвідування початкової школи дітьми у віці від 5 до 13-14 років. Регламент 1768 р. містив спеціальний пункт, згідно з яким всякого роду домашні школи категорично заборонялися, а вчителям народних шкіл, що знаходилися у веденні громад, заборонялося використовувати учнів для виконання господарських робіт. Рhilanthropнa - людинолюбство) - педагогічна течія, що виникла наприкінці XVIII ст. у Німеччині під значним впливом ідей французького Просвітництва і, передусім, ідей Руссо [18]. Разом з ним у справі розвитку прогресивної німецької педагогіки багато зробили Християн Готтгільф Зальцман (1744-1811), Йоахім Генріх Кампе (1746-1818), Ернст Християн Трапп (1745-1818) ,Карл Фрідріх Барт (1741-1791), Йоганн Штуве (1752-1793), Петер Віллауме (1746-1806) і цілий ряд інших теоретиків і практиків педагогіки. Аналогічні завдання постали і перед новими, буржуазними педагогами в Німеччині в кінці XVIII в. Природно, що представники нової педагогіки звернули свою увагу на те, що в цій області було вже зроблено їх попередниками, зокрема Дж. Локком і Ж.-Ж. Руссо. Великим філантропом Англії був Р. Оуен (1771-1858). Боротьба з дитячою бездоглядністю в Англії кінця XIX-початку XX століть невіддільна від імені найбільшого і найвідомішого філантропа країни - лікаря Томаса Бернардо, батька нічиїх дітей. Серед прогресивних аспектів роботи педагогів-філантропістів можна назвати: 1) удосконалення змісту навчання за рахунок його розширення і введення реальних предметів та нових мов: математика, природознавство, географія, історія, філософія, логіка, а також німецька, французька, англійська, іспанська мови; 2) у процесі навчання широко застосовувались підручники та посібники, складені в дусі ідей Я.А. Коменського та Й.-Г. Песталоцці; 3) застосування нових прогресивних методів та форм навчання і виховання, які були засновані на принципах наочності й активності; у навчальний процес вводились елементи досліджень; вивчення мов будувалось на принципах діалогічності, на відміну від поширеного тоді у школах граматико-перекладного методу; у початковому навчанні використовувалися елементи гри; широко практикувались рольові ігри, спектаклі морального змісту, розповіді про слухняність і т.д.