Лінгвістичні ознаки науково-технічних текстів у німецькій мові. Особливості текстів науково-технічного стилю у перекладацькому аспекті. Проблеми перекладу науково-технічних текстів. Синтаксичні особливості речень та їх відтворення при перекладі.
Аннотация к работе
Науково-технічний текст: лінгвістична характеристика та особливості перекладу 1. Лінгвістичні особливості науково-технічних текстів у німецькій мові 1.1 Прагматичні характеристики науково-технічного тексту Науково-технічні тексти належать до царини наукової комунікації, учасники якої виконують когнітивні функції та орієнтуються на послідовне й динамічне нагромадження та відтворення інформації. Як вважає відомий лінгвіст Т. Радзієвська, «звязок комунікантів у цьому акті формується завдяки різному обсягові інформації про певний предмет, якою володіють комуніканти (субєкт та адресат)… Адресат у акті повідомлення виступає як ігнорант, що бажає отримати інформацію… Обєктом акту повідомлення може бути лише нова з погляду відправника інформація і при цьому достовірна, фактивна - така, що лише береться до відома» [14, с. Одним із найважливіших джерел інформації є науково-технічний текст (НТТ) - монографії, підручники, наукові публікації, статті, реферати тощо. Як відомо, існує багато визначень дискурсу, проте, гадаємо, найточніше охарактеризувала його Л. Науменко: «поле комунікативних практик як сукупності… подій, динамічна мовленнєва діяльність у певному соціальному просторі, що має ознаку процесуальності та повязана з реальним життям і реальним часом, а також мовленнєві утворення, які виникають у процесі цієї діяльності, взяті у взаємодії лінгвістичних, паралінгвістичних та екстралінгвістичних факторів» [12, с. Загалом, більшість мовознавців сходяться на тому, що текст як статичне поняття слугує кінцевим результатом дискурсу як поняття динамічного, процесуального. За влучним висловом Ф. Бацевича, «текст - це застиглий дискурс» [1, с. Проблеми звязку між текстом і дискурсом досліджувалися в працях багатьох зарубіжних і вітчизняних лінгвістів, таких, як Г. Матвеєва, Л. Науменко, А. Пумпянський, Т. Радзієвська, Н. Формановська, Ф. Бацевич та ін. До того ж буває складно дати відповідь на питання: що є первинним у науковому й технічному середовищі - усне чи письмове (тобто, здебільшого той самий текст, якому надали графічну форму) мовлення. З цього приводу, наприклад, О. Пумпянський зазначає: «Дихотомія: усне мовлення - письмове мовлення вирішується в науковій і технічній літературі на користь письмового мовлення. «В усному мовленні допоміжна інформація часто існує в реченні імпліцитно, оскільки вона й без того зрозуміла з ситуації… У письмовому мовленні допоміжна інформація зазвичай існує експліцитно на початку речення, а основна інформація тяжіє до кінця речення» [13, с. Специфіка НТТ полягає у точності суджень та авторитетності висновків і постулатів, а також у прагненні автора (адресанта) переконати реципієнта у несхибності власної позиції. Звідси випливають і формальні характеристики НТТ - це насамперед структурна повнота й конкретність; формальна стислість і лаконічність, з якими повязана граматична структура письмового мовлення; індивідуальний стиль автора; чітке дотримання норм літературної мови тощо. Критерії адекватного науково-технічного перекладу чітко сформульовані: «Він повинен точно передавати зміст оригіналу, містити загальноприйняту в мові перекладу термінологію й відповідати нормам науково-технічної літератури, переклад якої здійснюється» [4, с.