Вивчення біографії Петра Петровича Курінного - відомого українського історика, археолога, етнографа, фундатора та першого директора Уманського краєзнавчого музею. Його наукова робота та діяльність у справі розбудови вітчизняної історичної науки.
Аннотация к работе
Науково-організаційна діяльність вітчизняного історика Петра Курінного (1920-ті - початок 1940-х років) ЗОЗУЛЯ Анжеліка Миронівна Проблема вивчення наукової діяльності Петра Курінного в українській та зарубіжній історіографії ХХ - початку ХХІ століття майже позбавлена тяглості традиції. Сучасники вченого, з якими він співпрацював у еміграції не володіли достатньою кількістю матеріалів про «український» період його життя. Так, наприклад, можемо відзначити роботи П. І. Слід відзначити, що перший досвід у цій сфері Петро Курінний здобув ще в «уманський» період діяльності (1917-1924). В основу колекцій музею було „покладено його персональну збірку археологічної та нумізматичної старовини - наслідок студентських подорожувань по Гуманщині”[7, С. Так, 9 березня 1923 р. Головний Комітет Народного Комісаріату Просвіти, за присутності О. Новицького, М. Біляшівського та Д. Щербаківського, ухвалили: «Закликати на посади завідуючих відділами Музею В. Зуммера, Ф. Ернста та П. Курінного. В цей же час Петро Курінний активно працював над проблематикою збереження пам’яток мистецтва, був членом Золотарської та Софійської комісій, які займалися дослідженням музейних речей, вилучених з церков та молитовних домів, музейних скарбів, що поверталися до України з Москви, пошкоджених мистецьких пам’яток.