Опис етапів життя й характеристика основних напрямів наукової діяльності М. Лисенка, його погляди на теоретичні основи методики навчання історії як науки. Ідеї та характеристика викладання історії України в загальноосвітній школі радянського періоду.
Аннотация к работе
Вивчення й критичне осмислення здобутків радянської методичної школи та наукової спадщини її представників дасть можливість уникнути помилок, властивих цьому періоду, реалізувати плідні ідеї та позитивний досвід. Ці міркування багато в чому і зумовлюють підвищений інтерес до постаті, творчої лабораторії та наукової спадщини українського вченого-методиста радянських часів, історика Миколи Миколайовича Лисенка (1914-1995), творчий доробок якого ще не знайшов достатнього висвітлення і оцінки в сучасній історико-методичній науці. Він жив і діяв в умовах тоталітарної системи з притаманними їй ідеологічними вимогами, яких необхідно було дотримуватися, аби мати можливість реалізуватися у дослідженні такої галузі знань як історія та методика її викладання у школі. Але попри все, М.Лисенко був українським вченим-істориком, методистом, який понад три десятиріччя очолював відповідний підрозділ Науково-дослідного інституту педагогіки Міністерства освіти УРСР, призначеного займатися науково-методичним забезпеченням функціонування шкільної історичної освіти в Україні та впливати на її розвиток. Науково-методична спадщина М.Лисенка не обмежується кількістю підготовлених і опублікованих ним історико-методичних досліджень, а включає й значну організаційну роботу в наукових і освітянських установах, виховання фахівців-методистів, педагогічну, громадську діяльність, що було важливою складовою функціонування як методичної науки, так і радянської системи історичної шкільної освіти в Україні.Лисенка як предмет історико-методичного дослідження, розкрито основні етапи його життя та наукової біографії, висвітлено діяльність Миколи Лисенка як організатора історико-методичних досліджень. Поруч із терміном «персоналія» деякі вчені використовують дефініцію «педагогічна біографістика», визначаючи її як сферу науки, обєктом котрої є особа педагога (освітнього діяча, вчителя, суспільно-культурного діяча, вченого, керівника освіти тощо), яка вивчається як явище історії в її різноманітних звязках із суспільством і діяльнісних проявах в освітньо-виховному просторі. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що методику навчання історії як систему утворюють емпірична частина, заснована на досвіді вчителів-практиків та методична теорія (визначає мету, завдання, зміст навчання, організацію процесу навчання, результати навчання та бажану якість освіти). Лисенка та особливостей впливу на них тих процесів, які відбувалися в історичній та педагогічній науці й радянському суспільстві того часу, історико-педагогічна наука пропонує використання загальнонаукових та конкретно-історичних методів дослідження (історико-генетичний, історико-системний, проблемно-хронологічний та історико-біографічний). Лисенка складали процеси створення нової структури історичної освіти в Україні (удосконалення програм, запровадження шкільного курсу з новітньої історії, повернення до структури шкільної історичної освіти курсу суспільствознавства) та боротьба за введення в практику школи окремого курсу історії України.Лисенка виступають теоретичні положення сучасної історико-методичної науки про те, що методика навчання історії є складовою системи педагогічних наук, яку утворюють емпірична частина, заснована на досвіді вчителів-практиків та методична теорія (визначає мету, завдання, зміст навчання, організацію процесу навчання, результати навчання та бажану якість освіти). Творча біографія педагога, розроблена у дисертації, містить, власне, життєпис педагога, характеристику загального суспільного та освітнього контексту, у якому формувався світогляд та відбувалась його діяльність, опис і характеристику його поглядів та оцінку значення творчої спадщини й освітньої діяльності для подальшого розвитку педагогічної науки і освітньої практики. Лисенка: документи творчої діяльності - статті, монографії, анотації та рецензії, робочі та підготовчі матеріали досліджень, наукові та творчі звіти; офіційні особисті документи; автобіографії, характеристики, анкети, приватне листування педагога; статті, наукові праці, рецензії спогади інших осіб, що стосуються М. Лисенка. Лисенка вплинули такі особливості розвитку методичної науки радянського періоду як: становлення нового змісту шкільної історичної освіти у звязку з лібералізацією та ідеологізацією суспільного життя 50-60-х років, запровадження вивчення української історії та історичного краєзнавства як складової як загального курсу вітчизняної історії, перехід до більш передових методів навчання, повязаних з пізнавальною активністю учнів; розвитку в Україні історико-методичних досліджень як нового напряму розвитку педагогічної науки. Лисенка доведено, що цей діяч увійшов в історію вітчизняної історико-методичної думки та історичної освіти другої половини ХХ століття як відомий педагог, історик, надзвичайно плідний науковець-організатор, автор ґрунтовних праць з проблем методики викладання історії України та історичного краєзнавства, розробки нового змісту шкільної історичної освіти, обґрунтування активних методів навчання історії, тео