Аналіз вітчизняної нормативно-правової бази, що має забезпечувати інноваційний розвиток країни із визначенням основних проблем і шляхів їхнього подолання. Пропозиції щодо вдосконалення впровадження венчурних форм інвестування інноваційних процесів.
Аннотация к работе
Впевнено вставши на шлях ринкових трансформацій основних соціально-економічних інститутів, вона наголосила на важливості переходу на інноваційну модель розвитку економіки. Вони, насамперед, випливають зі специфіки, притаманній інноваційному розвиткові будь-якої економіки, а також із деяких особливостей соціокультурного розвитку українського суспільства. Разом із тим теоретичні, методичні та практичні підходи в сфері досліджень інноваційного розвитку економіки України, спрямованого на прискорення процесів її європейської інтеграції, характеризуються певною розрізненістю, особливо в частині, яка стосується функціонального звязку «інноваційна діяльність - прискорений розвиток економіки». Для реалізації зазначеної мети в роботі вирішувалися такі завдання: - уточнити понятійний апарат, зокрема визначити економічну суть понять «інновації», «інноваційний процес», «інноваційна діяльність», «інноваційний розвиток» та «національна інноваційна система»; здійснити аналіз теоретичних концепцій національних інноваційних систем, визначити процеси їхньої розбудови та оцінити вплив на соціально-економічний розвиток у розвинених країнах та країнах з перехідною економікою (насамперед - країнах Центральної та Східної Європи) з метою використання досвіду в умовах України;Згідно зі стандартами статистики науки та інновацій, що використовуються ОЕСР та іншими міжнародними організаціями, інноваційна діяльність визначена як така, що повязана з трансформацією ідей (як правило, результатів наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень) у новий або вдосконалений продукт, впроваджений на ринку, в новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, або в новий підхід до надання соціальних послуг. Вдосконалення організаційно-адміністративної системи управління інноваційною діяльністю, формування та реалізація дієвої державної політики в означеній сфері, що має базуватися на комплексних довгострокових прогнозах технологічного розвитку та структурної перебудови економіки, широке застосування ринкових інноваційних факторів є передумовою формування в країні сталої моделі інноваційного розвитку. У другому розділі «Аналіз інноваційної сфери України в контексті процесів соціально-економічного реформування та євроінтеграції» розглянуто динаміку основних показників інноваційного розвитку та розроблено пропозиції щодо змін у системі державного регулювання інноваційної діяльності в Україні. Для порівняльної характеристики відзначимо, що серед «старих членів» ЄС найгірші показники впровадження інновацій промисловими підприємствами мали в цей період Португалія та Греція - 29 і 26% відповідно, але навіть такі найнижчі показники є в 2,2-2,5 раза вищими, ніж відповідні найкращі показники для української економіки. Оскільки залежність між значенням коефіцієнта інноваційності та станом інноваційної сфери в певному регіоні чи на підприємстві має обернену залежність, то чим більше значення коефіцієнта, тим гірший стан інноваційної діяльності у досліджуваного обєкта.В основу роботи покладено розуміння необхідності соціально-економічної модернізації країни, враховуючи стійкий взаємозвязок між створенням відповідних інституційних умов для інноваційної діяльності та економічним розвитком. У роботі уточнено понятійний апарат та розкрито характерні властивості інноваційного розвитку України в умовах активізації процесів євроінтеграції. Інтенсивне використання інновацій є джерелом і ознакою інтенсивного розвитку економіки; саме інновації в сучасних умовах є основним фактором забезпечення процесів модернізації національних господарств та високих темпів економічного розвитку. Недоліки в інноваційній сфері гальмують процеси соціально-економічних перетворень в Україні та її інтеграції до ЄС, створюють проблеми із досягненням рівня розвинених країни світу. Сутність цієї моделі полягає у формуванні спеціалізованих механізмів національної інноваційної системи економіки України, які дозволять здійснювати координацію пільгового оподаткування інноваційно активних субєктів господарювання, державного регулювання процесу формування сектору венчурного капіталу та формування базової інноваційної інфраструктури, яка б була сумісною із відповідними структурами в європейських країнах.