Аналіз державних важелів управління за перерозподілом доходів та інвестиційними ресурсами на страховому ринку з позиції їх ефективності щодо мотивації даної діяльності. Пропозиції щодо гармонізації обліку в частині визначення оподатковуваного прибутку.
Аннотация к работе
Разом з тим, економічні відносини, що склались з приводу розподілу доходів та інвестиційного ресурсу по всій ієрархії звязків в страховій галузі (а саме: страховик - страховик; страховик - страхувальник; страховик - застрахована особа; страхувальник - застрахована особа), залишаються недостатньо дослідженими, зокрема не висвітлено їх вплив на формування державного інвестиційного ресурсу та створення рівноправного конкурентного середовища на ринку інвестицій. Обєктом дослідження є економічні відносини, що склались на страховому ринку з приводу формування та перерозподілу інвестиційного ресурсу і прибутків по всій ієрархії звязків: держава - страховик, страховик - страхувальник, страхувальник - застрахована особа, а предметом - теоретико-методологічні положення, методичні та практичні питання щодо державного механізму управління інвестиційною діяльністю на страховому ринку та напрями його вдосконалення. В роботі використовувались також спеціальні методи, зокрема, при аналізі сучасного стану ринку інвестицій та страхового ринку - метод аналізу динамічних рядів, завдяки чому були встановлені тенденції їх розвитку; методи аналізу та синтезу сприяли визначенню організаційно-економічного механізму формування і розподілу доходів в інвестиційну діяльність на страховому ринку, виявленню недоліків чинних важелів державного управління інвестиційною діяльністю; порівняльний метод сприяв поглибленому вивченню та визначенню оптимальних державних регуляторів інвестиційної діяльності, а також податкових регуляторів в страховій сфері (завдяки його застосування встановлено розбіжності в методології формування фінансового результату в бухгалтерському обліку та оподатковуваного прибутку в податковому обліку); за допомогою методу формалізації в роботі вирішено питання щодо визначення показників рентабельності страхової діяльності, корегуючих коефіцієнтів, які використовуються для диференціації ставок на страхові премії. визначення категорій «страхування» та «страховий ринок», котрі розглядались без урахування їх системної залежності від інвестування та історичної складової, яка передбачає товарну форму в економічних відносинах, що не дозволяє виявити взаємозвязки, причини і наслідки формування інвестиційного ресурсу на страховому ринку та його трансформації в інвестиції. підходи щодо виявлення та формування переліку норм, які допускають множинне (неоднозначне) трактування положень податкового законодавства, на основі здійснення аналізу норм чинного законодавства, які регламентують порядок оподаткування страхової діяльності на рівні страховика та дозволяють ухилятись від оподаткування, призводять до конфлікту інтересів, а також створюють непрозорі умови перерозподілу доходів та інвестицій у страховиків; визначено схеми варіантів ухилень від оподаткування, які можуть використовуватись недобросовісними платниками податків; встановлено, що відсутність вичерпного переліку операцій страхової діяльності та розмежування доходів страховика на ті, що належать до страхової діяльності, та ті, що належать до інвестиційної діяльності, в умовах застосування різних ставок оподаткування зазначених доходів призводить до ухилень від оподаткування та надає податкові преференції страховикам;Наукова аналітика теоретико-методичних підходів до управління інвестиційною діяльністю дозволила констатувати, що страховий ринок - це багатогранна, комплексна система економічних, соціальних, політичних, правових, фінансових, психологічних та інших взаємозвязків в основі яких знаходиться поєднання інтересів людини (як окремої особистості) та загальносуспільних інтересів щодо захисту інвестиційної діяльності; доведено, що поряд з іншими функціями страховий ринок може бути ефективним державним інструментом мотивації інвестиційної діяльності та регулятором в розподілі інвестиційного ресурсу за загальнодержавними напрямами. Державне регулювання інвестиційною діяльністю на страховому ринку здійснюється без урахування таких обєктивних чинників, як наявності «класичного» і «некласичного» секторів страхування, промислово-фінансових груп, зацікавлених у вивозі капіталу на розвинені західноєвропейські ринки; недосконалого податкового законодавства; перебування страхового ринку на першій стадії розвитку, що зумовило низьку ефективність державного управління інвестиційною діяльністю та його тінізацію, корупцію (внаслідок цього на страховому ринку втрачено мотивацію до здійснення реальної інвестиційної діяльності). Теоретичне підґрунтя управління інвестиційною діяльністю на страховому ринку сьогодні базується на концепції «батога і пряника»: з однієї сторони, створення податкових звільнень для всіх учасників страхового ринку і на цій підставі стимуляції залучення заощаджень на страховий ринок, а з іншої - застосування адміністративних обмежень в частині розміщення заощаджень у вигляді жорстких вимог щодо резервування, регулювання тарифів та визначення напрямів розподілу сформованого на страховому ринку інвестиційного ресурсу. Концептуальні положення державного управління інв