Вивчення основних етапів формування та теорії розвитку програми досліджень людського капіталу та його перспектив. Наукові інновації сучасної науково-дослідницьких робіт. Особливості розвитку міждисциплінарної програми людського капіталу в Україні.
Аннотация к работе
На базі історичного методу й теорії розвитку науки розкрито головні етапи становлення науково-дослідної програми людського капіталу та її перспективи. У сучасний період концепція людського капіталу набула форми конкуруючої науково-дослідної програми відповідно до моделі розвитку науки англійського математика, логіка і філософа імре лакатоса. формування та розвиток цієї програми становить історичний процес накопичення, аналізу, верифікації та фальсифікації наукових поглядів та теорій, що розкривають роль людини в економічному зростанні. Воно дозволяє нам підпорядковувати собі природу і змушувати її сили задовольняти наші потреби» [4, с.208]. історико-генетичний звязок із теорією людського капіталу притаманний також поглядам Дж.Мілля, який багатством вважав здатну до накопичення сукупність інструментів, машин і кваліфікацію робочої сили, теорії «всеосяжного капіталу» і. фішера, який вважав капіталом все, що здатне приносити дохід. історично-вихідними клітинками людського капіталу як специфічної економічної категорії періоду постіндустріальних перетворень є категорії: вартості робочої сили, обґрунтованої К. Уперше термін «людський капітал»1 запровадив у 1961 р. американський економіст - представник чиказької школи, лауреат Нобелівської премії зекономіки Теодор-Вільямшульц устатті «Капіталовкладення влюд-ський капітал» (1961 р.), аналізу людського капіталу присвячено його книгу «Капіталовкладення в людський капітал: роль освіти і наукових досліджень» (1971 р.). людський капітал, який є фактором добробуту, він визначив як набуті людиною цінні якості, які можуть бути посилені відповідними вкладеннями та розвиваються за допомогою певних видів діяльності, що мають атрибути інвестицій [5]. Мікроекономічний аналіз інвестицій у людський капітал здійснив американський економіст, професор економіки і соціології чиказького університету Гарі-Стенлі беккер - лауреат Нобелівської премії з економіки (1992 р.), який у 1962 р. видав статтю «освіта як джерело формування капіталу», а у 1964 р. відомий фундаментальний твір «людський капітал: теоретичні й емпіричні дослідження».